Запорізьке обласне управління водних ресурсів
Запорізьке обласне управління водних ресурсів

Архів преси за 2011 рік

  • «Каховське водосховище: зрошення та питне водопостачання в Запорізькій області»

Питання щодо доцільності існування Каховського водосховища періодично постає не лише в засобах масової інформації Запорізької області.

Так, і минулого року воно обговорювалось на міжобласній нараді у Нікополі. Трохи раніше Запорізькою обласною асоціацією громадських організацій «Інститут екології і краєзнавства «Запорізький край» спільно з Національним заповідником «Хортиця» було організовано національний «круглий стіл», приурочений до «Всесвітнього Дня боротьби з греблями» за темою «Каховське водосховище — актуальні питання подальшого існування». Участь в обговоренні взяли представники державних структур, науковці та фахівці із різних галузей економіки. Активну участь у роботі цього закладу взяли представники Запорізького облводресурсів.

У свій час при створенні Каховського водосховища передбачалось вирішення таких задач: вироблення дешевої електроенергії; забезпечення зрошення сільськогосподарських угідь; подача води до регіонів, в яких не вистачає питної води.

При створенні цієї водойми сподівались, що переваги значно перевищуватимуть недоліки, які неминуче викликають внаслідок будівництва подібних споруд. Але нині підтверджується, що створення великого водосховища у нижній течії Дніпра було недостатньо обґрунтованим. Це проаналізовано у виданій в цьому році книзі «Водогосподарський комплекс у басейні Дніпра» (автори Вишневський В., Сташук В., Сакевич А.).

У чому ж полягає проблема Каховського водосховища?

По-перше, під час його будівництва були затоплені унікальні Дніпровські плавні — Великий Луг Запорізький.

По-друге, постійно відбувається руйнування берегів.

По-третє, Каховське водосховище — найбільший в Україні відстійник. Всього на Дніпрі 50 великих міст у промислових центрах, понад 10 тис. підприємств та тисячі комунальних господарств. Усі вони скидають забруднені води і їх відходи осідають на дні мілководної частини водосховища.

Незважаючи на це Каховське водосховище є джерелом питного водопостачання для багатьох населених пунктів півдня України.

З огляду на всі ці негативні наслідки існування Каховського водосховища періодично вносяться різні пропозиції щодо повного або часткового спусків води. Однак історичний досвід показує, що перед тим, як ухвалювати рішення, слід детально розглянути його можливі наслідки.

Заступник начальника — начальник відділу водокористування Запорізького облводресурсів Гелетюк Т. І.,
журнал «Водне господарство України» №6'2011.

  • «Влияние технического состояния запорной арматуры насосных станций на энергоемкость водоподачи»

Трубопроводная арматура на всасывающих напорных трубопроводах мелиоративных насосных станций (далее — НС) относится к основному оборудованию, так как непосредственно участвует в подаче воды от источника к потребителю. Техническая исправность запорной арматуры — один из существенных факторов надежной и эффективной работы всего гидроузла.

На оросительных НС наиболее распространёнными типами запорной арматуры являются задвижки и поворотно-дисковые затворы.

В процессе эксплуатации запорная арматура подвергается следующим видам износа: коррозионному; коррозийно-механическому; молекулярно-механическому; кавитационному.

Все указанные виды износа приводят к постепенному выходу из строя запорной арматуры и к неконтролируемым протечкам.

Начальник Якимівського МУВХ Бохон І. М.,
журнал «Водне господарство України» №6'2011.

  • «Хто ловить рибу в каламутній воді».

На початку листопада цього року на офіційному сайті Президента України з’явилося розпорядження глави держави про те, що він дав особисте доручення Генеральному прокуророві провести розслідування справи довкола ВАТ «Хмельницькрибгосп», де, на думку фахівців, наявні ознаки корупційних діянь та кримінальних злочинів. Вочевидь скандал, що розгорівся в області, вже вийшов за її межі. На жаль, місцева влада завчасно не вжила заходів з його рішучого припинення, тож доводиться залучати до справи центральні правоохоронні відомства. Генеральна прокуратура вже розпочала перевіряти цю оборудку і відразу попросила подовжити час розслідування: корупційний спрут надто глибоко вразив подільські терени.

Детальніше>>

М’яко стелили…

Наприкінці 90-х років ХХ століття ВАТ «Хмельницькрибгосп» стало правонаступником колись одного з найпотужніших на Поділлі обласних рибкомбінатів. І за десять років попереднє керівництво довело майже до ручки величезне господарство, залишивши ставки і водосховища без риби, а кілька сотень працівників без засобів для існування.

Тодішній директор В. Коцюба не надто переймався долею людей і підприємства загалом, приміром, здавши в оренду мабуть «потрібним людям» будинок рибалки площею понад 60 кв. м за… 3 грн 70 коп. у рік.

Керівництво підприємства позбулося тисячі гектарів водойм та великої кількості техніки. Селекційна робота занепала, а рибопереробку взагалі ліквідували. Якщо до акціонування обласний рибкомбінат вирощував майже 4000 тонн риби на рік, то за час керування В. Коцюбою цей показник ледь-ледь дотягав до 800.

Тоді колектив, щоб хоча якось вижити, самотужки почав шукати інвесторів, запропонувавши їм придбати частину акцій підприємства. Навесні 2009 року охочі знайшлися, і натхненні словами тодішнього голови облдержадміністрації про всіляку підтримку, взялися за справу.

Придбали мальків та корми, зарибнили ставки, найняли працівників з надією виплачувати людям зарплату і робити відповідні відрахування до місцевих бюджетів. До плану розвитку підприємства включили рибопереробку, виведення з тіні реальних обсягів виловленої риби, що передбачало істотне підвищення оплати працівникам. На такі цілі нові господарі готові були надати відповідне фінансування.

Попередньому директорові підприємства, яке на той час вже чимало заборгувало місцевим бюджетам, Пенсійному фонду, контрагентам і колективу, виробнича активність потенційних суперників і намагання вивести підприємство із занепаду не сподобалися. І він почав встромляти їм палиці в колеса.

Спершу було розірвано угоду з ДП «Укрриба». Відповідно до неї ВАТ до цього часу мав дозвіл на користування гідроспорудами, передусім греблями, без чого, зрозуміло, неможливо запускати мальків, вирощувати та виловлювати рибу, контролювати водний баланс тощо. Згодом Господарський суд Києва, вивчивши справу, скасував цей неправомірний правочин.

Затим директор зробив спробу безкоштовно отримати пакет 25% акцій держави, та Фонд державного майна України на відкритих торгах зайняв державницьку позицію і продав акції втричі дорожче за номінальну вартість.

На цей час у пана Коцюби саме скінчився термін трудового контракту, та він, не моргнувши оком, замість реальних членів наглядової ради ВАТ зібрав своїх друзів і родину, оформив сумнівний протокол засідання наглядової ради, призначивши себе виконуючим обов’язки директора підприємства на невизначений строк (наразі цей протокол скасований Господарським судом Хмельницької обл.).

Селекція з генетикою

Тим часом на рибному горизонті області засвітилося нове підприємство з дещо незвичною назвою „Селекційно-генетичний центр по рибництву «Поділля»“. Як уже, мабуть, здогадалися наші читачі, його директором призначили саме В. Коцюбу. Знову вийшовши сухим з мутної води, цей незамінний фахівець з рибної справи водночас розпочав бурхливу діяльність у восьми районах області, де є ставки та землі ВАТ «Хмельницькрибгосп».

Без належних на те повноважень він ініціює розірвання орендних угод з райдержадміністраціями та відмовляється від права ВАТ «Хмельницькрибгосп» на користування землею, відповідно намагаючись отримати згадані земельні ділянки вже на „Селекційно-генетичний центр «Поділля»“. Паралельно «хімічить» з Державним агентством з рибного господарства. Там з його легкої руки грубо зігнорували важливу урядову постанову, що обумовлює дії господарчих суб’єктів у випадках передачі майна (гідроспоруди), яке не підлягає приватизації, і передали гідротехнічні споруди на баланс ДП «СГЦР «Поділля» без отримання обов’язкових на момент прийняття відповідного наказу погоджень від Фонду держмайна та Мінекономіки.

Допоки нові господарі ВАТ «Хмельницькрибгосп», що володіють контрольним пакетом акцій підприємства, крок за кроком відвойовуючи своє майно в судах, все-таки здійснюють задекларовану виробничу діяльність з вирощування риби, їхній візаві і надалі веде напружену селекційну роботу.

Так з’являються на світ майже 20 угод про оренду ставків (до речі, як свідчить перевірка обласного КРУ, на час укладання цих документів вони належали ВАТ), які згодом стають предметами численних судових справ, зокрема й за прокурорськими заявами.

Далі, якщо можна так сказати, розпочинається генетика. В шести районах області, як гриби після дощу, виникають шість товариств з обмеженою відповідальністю, з якими „Селекційно-генетичний центр по рибництву «Поділля»“ укладає договори на співпрацю. Так-от, думки щодо генетичних метаморфоз виникають тоді, коли читаєш список засновників згаданих ТОВ, серед яких, кого не візьми, чийсь родич, аж до посадовців облдержадміністрацій та Держагентства рибного господарства. І ці підприємства разом із ДП «СГЦР «Поділля» взялися на очах нових власників ВАТ «Хмельницькрибгосп» виловлювати товарну рибу, яку останні зариблювали і годували...

Газета центральних органів виконавчої влади України «Урядовий кур’єр» від 21.12.2011р.

  • «На Молочном лимане установят берегозащиту».

Весной 2012г. в районе Молочного лимана будет установлена технология берегозащиты, разработанная в США. Это поможет избежать заиливания протоки, которая соединяет Молочный лиман с морем, а значит, пиленгас сможет зайти в лиман на нерест. Об этом сообщил соучредитель ООО “Сыны моря «Мотор Сич»” Курбат Алиев.

Заказ на изготовление контейнеров Geotube уже в производстве. В течение 2 месяцев их должны изготовить, в марте установить, — сообщил К. Алиев. — Стоимость только изготовления гидрологического сооружения — более 300 тыс. евро.

Но это, по словам К. Алиева, все равно дешевле, чем отечественные аналоги. Также реализация этого проекта уже поддержана, по словам соучредителя ООО, в Минэкологии.

Справка: технология Geotube была разработана для строительства гидротехнических сооружений из крупногабаритных контейнеров, заполненных песком. Технология применяется для берегоукрепления, противопаводковых заграждений, волнорезов или временных дамб.

Газета «Мелитопольские ведомости» №48 30 ноября — 6 декабря 2011г.

  • «Оптимізація управління водними ресурсами у Запорізькій області»

Виконання Запорізьким обласним управлінням водних ресурсів та підвідомчими управліннями поточних щорічних завдань проводилось одночасно з відповідною роботою щодо оптимізації структури організацій з метою удосконалення управління водними ресурсами та державним майном.

Завдяки проведеним Держводагентством колегії, низки відповідних нарад та захисту пропозицій на засіданні робочої групи, на сьогодні в основному сформоване бачення принципів подальшої роботи водогосподарських організацій області.

В першу чергу це стосується посилення роботи щодо управління водокористуванням водних ресурсів на території всієї області.

Проведені певні заходи з метою поширення впливу на управління водними ресурсами всієї області, зокрема: — введення 11 додаткових штатних одиниць інженерів з використання водних ресурсів в районах області, де відсутні експлуатаційні структури управлінь; — створення в апараті облводресурсів двох нових структур: аналітично-диспетчерського центру та відділу водних ресурсів річок Приазов’я; — здійснення перерозподілу закріплених районів між управліннями водного господарства, у тому числі закріплення двох районів (Гуляйпільського та Новомиколаївського), якими раніше опікувався Запорізький РУВР, за нашими управліннями; — проведення оптимізації структури гідрогеолого-меліоративної експедиції, посилення її взаємодії з органами місцевого самоврядування, виконавчої влади та підвідомчими управліннями.

Начальник Запорізького облводресурсів В. Шляховчук,
журнал «Водне господарство України» №5'2011.

  • «Кам’янсько-Дніпровській технічній школі — 40 років»

Наказом Міністерства меліорації і водного господарства УРСР від 1 листопада 1971 року в м. Кам’янка-Дніпровська Запорізької області був створений Кам’янсько-Дніпровський навчальний комбінат УРСР для забезпечення необхідними кадрами кваліфікованих робітників будівельних організацій міністерства. Пізніше, в 1990 році, учбовий комбінат був перейменований в технічну школу Держводгоспу України.

За 40 років у школі навчалось понад 57 тис. чоловік. В перші 15-20 років діяльності, основним завданням школи були і підготовка робітничих кадрів для будівництва меліоративних систем.

Для виконання державних замовлень на підготовку таких спеціалістів були створені умови та навчально-матеріальна база: 14 навчальних кабінетів, 8 лабораторій, обладнаних наочними посібниками, верстатами, тренажерами, макетами та іншими інструментами і приладами.

На сьогоднішній день школа має ліцензію Міністерства освіти України на надання послуг з навчання за 12 спеціальностями.

Директор Кам’янсько-Дніпровської технічної школи В. Антонюк,
журнал «Водне господарство України» №5'2011.

  • «В Днепр запустили хищников».

Щука, судак, сом, карп, толстолобик и белый амур — всего миллион особей двухлетних мальков, которые приехали к нам из Новокаховского государственного завода по разведению рыб, выпустят в Днепр и в Каховское водохранилище в районе Запорожья и Энергодара, чтобы возродить водные ресурсы.

Увидеть, как рыбу отправляют в новую жизнь, могли и жители Запорожья. На Набережной под это дело организовали специальный фестиваль с выступлениями творческих коллективов города, духовым оркестром и обращениями первых лиц области.

Детальніше>>

— Мероприятие по выпуску рыбы в Днепр проводится в рамках общегосударственной программы, в которую вложено миллион двести тысяч гривен, — отметил губернатор Борис Петров. — Подобные акции призваны спасти наше водное пространство, а сегодняшний запуск рыбы — крупнейший за последние 20 лет в Запорожской области. Это уникальное событие будет продолжаться еще несколько дней.

После официальной части праздника по команде хозяев — управления Госрыбоохраны в Запорожской области, несколько тысяч мальков выпустили в Днепр по гибкому рукаву, прикрепленному к специальным бакам для перевозки рыбы. Однако такое положительное и необходимое дело не обошлось без казусов — через несколько минут после начала запуска рыбы один из рукавов порвался и десятки мальков оказались на асфальте. Сотрудники Госрыбоохраны быстро справились с аварией и продолжили процедуру.

По словам специалистов, сейчас эта рыба находится в состоянии стресса, потому что ее впервые выпустили в открытую воду. Она прибивается к берегу, но через некоторое время отправится осваивать днепровские просторы.

Пока малек не рассредоточится по акватории, в ближайшие несколько недель на каждом участке будут дежурить инспекторы запорожской Госрыбоохраны.

— Запорожье выбрано не случайно для запуска рыбы в воды Днепра, мы давно инициировали этот проект и сегодня видим его реализацию, — рассказал председатель «Ассоциации рыболовов Украины» Александр Чистяков. — В соответствии с программой, Каховское водохранилище будет местом, где появится хищная рыба в большом количестве. Наконец-то будет восстанавливаться и Азовское море. Это программа продолжится 25 октября в Киеве, там в водохранилище выпустят стерлядь.

После того как рыбу отправили знакомиться с водным пространством, все желающие смогли отведать вкуснейшей ухи, приготовленной работниками ГУ МЧС в области.

— Я сейчас работаю спасателем, но когда-то давно был поваром, вот теперь готовлю иногда и для запорожцев на праздниках, — рассказал «Индустриалке», помешивая ароматный бульон, Александр Гнатюк. — На уху пошло 40 килограммов рыбы — лещ, судак, толстолобик. Когда разные виды рыбы в бульоне, то вкус получается более яркий, насыщенный.

125 литров ароматной ухи разошлись быстро, люди подходили даже за добавкой и никому не было отказано, а после вкусного обеда собравшихся продолжали развлекать песнями и танцами творческие коллективы города.

— Никогда бы не подумала, что из казалось бы формального мероприятия можно сделать настоящий праздник, — поделилась своими впечатлениями с «Индустриалкой» Светлана Сидор. — Я гуляла с внучкой, и мы с удовольствием посмотрели на рыбку, которую выпустили в Днепр.

Газета «Индустриальное Запорожье» от 15.10.2011г.

  • «Наши перспективы — в увеличении объемов поливных земель»
С.Хорєшков

Государственный комитет по водному хозяйству согласно Указу Президента Украины переименован в Государственное агентство водных ресурсов, — ставит в известность Сергей Анатольевич. — Однако задачи, стоящие перед нашим управлением, те же, то есть остались без изменений. Работаем по нескольким программам: мелиорация орошаемых земель, мониторинг водных ресурсов и защита населенных пунктов и сельскохозяйственных угодий от подтопления.

Детальніше>>

Каменско-Днепровский район, насколько мне представляется, находится в зоне риска от подтоплений?

Защитой населенных пунктов на этой территории занимаются две организации: участок защитных сооружений, подчиненный Никопольскому управлению, обслуживая Каменку-Днепровскую, Великую Знаменку и Водяное, и, естественно, — дамбу, проходящую вдоль названных населенных пунктов. Мы же обслуживаем земли Каменско-Днепровского и Великобелозерского районов, контролируя процесс подтопления. Сегодня ситуация, скажем так, в пределах нормы. Работают скважины вертикального дренажа, расположенные в с. Днепровка, а также станция перекачки, именуемая «Восточный сброс», в Благовещенке. И все же, основная наша деятельность — подача воды сельхозпотребителям.

Как сложился нынешний поливной сезон?

Этот год, как и предыдущий, засушливый, то есть, начиная с апреля и почти весь сентябрь осадков не было. А если и были, то кратковременные, в отдельных местах, что, собственно, не решает проблему орошения сельхозкультур. Нынешний поливной сезон, считаю, прошел нормально, без срывов подачи воды, нареканий со стороны водопользователей, слава Богу, не было. Полито около 6500 гектаров физических площадей, что почти на 1000 гектаров превышает прошлогодний показатель или почти на 20 процентов больше, чем в 2010 году.

Изменилась ли структура поливных площадей в Каменско-Днепровском и Великобелозерском районах?

Капитальные вложения сельхозпредприятий названных районов в развитие орошаемых площадей, пожалуй, наибольшие в области, хотя водопользователи практически одни и те же — их, как говорится, можно на пальцах пересчитать! Однако, все они — крупные, перспективные. Например, в Каменско-Днепровском районе: ФХ «Ястреб», ЧП “Агропромышленная фирма «Алекс»”, ООО «Агро-Днепр» и, конечно же, ПАО “Племзавод «Степной»”. В Великобелозерском: ООО «Имени Гагарина», ООО «Преображенское», СПК «Россия» и два фермерских хозяйства.

Каменский под — испокон веков овощной. Только почему-то в сельхозпредприятиях их выращиванием не занимаются?

Видимо, нет пока экономической целесообразности. На орошаемых землях, как правило, выращивают кукурузу, сою, рапс, подсолнечник и многолетние травы. Весной осуществлялся полив озимой пшеницы, ячменя, а в целом — зерновой группы.

Что представляет из себя руководимый Вами коллектив?

В управлении работает 212 человек, однако сейчас идет процесс оптимизации численности, суть которой заключается, в первую очередь, в наиболее эффективном использовании каждого рабочего места. А критерии оценки работников: профессионализм, ответственность, трудолюбие. Самым важным, требующим взвешенного решения, является упорядочение самих орошаемых земель: на бумаге их много, а задействовано очень мало. Не секрет, что некоторые орошаемые массивы восстановлению практически не подлежат. Значит, нужно четко, конкретно разобраться с количеством и перспективами расширения орошаемых площадей. Только при таком подходе можно будет планировать то ли сокращения, то ли, наоборот, увеличение численности Каменского межрайонного управления водного хозяйства. Ведь часть находящихся на балансе предприятия объектов не задействованы. Хотя есть распоряжение Кабмина Украины, подтверждение профильного министра о проведении инвентаризации внутрихозяйственных водных сетей с последующей передачей их в государственную собственность. На сегодня большая часть их находится в коммунальной собственности, плюс бесхозные орошаемые сети, что позволяло да и позволяет сейчас выкапывать трубы, растаскивать плиты и так далее. Отрадно, что на высоком государственном уровне этому вопиющему беспределу ставится надежный заслон.

Сергей Анатольевич, как известно, короля играет свита. А на руководимый Вами коллектив, судя по всему, можно положиться, зная, что не подведет. Или я не прав?

Почему же! Прежде всего искренне благодарен тем, кто проработал не один десяток лет на предприятии, стали, без преувеличения, прекрасными, опытными специалистами. Среди них начальники группы насосных станций Виктор Васильевич Манзюк, Анатолий Иванович Лебедь, начальник отдела водопользования — Валентина Васильевна Передерий. Много молодежи без отрыва от производства обучается на гидрофаке Днепропетровского агроуниверситета.

Есть ли проблемы по расчетам с сельхозпредприятиями?

Нет! Есть текущие моменты, вопросы, которые оперативно, в рабочем порядке решаются. Задолженности практически нет. А перспективы дальнейшего развития предприятия заключаются в наращивании объемов орошаемых площадей.

Начальник Кам'янського міжрайонного управління водного господарства Сергій Хорєшков,
газета «Запорізька січ» від 07.10.2011р.

  • «Кизиярская балка: конец подтоплениям?»

Долгое время после обильных дождей загрязненная Кизиярская балка постоянно затапливалась. Страдали в основном дачники, на участках которых стояла вода, полностью уничтожая урожай. Несколько раз русло ручья прочищали, но на это выделялось слишком мало денег. Поэтому уже через год ситуация повторялась.

На одной из сессий городского совета было выделено 295 тыс. грн. на ликвидацию подтоплений.

Но этих денег для полного решения проблемы не хватит. По словам городского головы С. Вальтера, общая стоимость проекта расчистки балки составляет порядка 24 млн. грн. Но расчеты проводились ещё в 2007 году, поэтому на данный момент сумма может увеличится до 30 — 32 млн. грн.

Выделенных 295 тыс. грн., по предварительным расчетам, должно хватить только на первый этап работ. Сначала русло Кизиярского ручья будет вычищено от ила и мусора. После этого ручей будет углублен и расширен приблизительно на 2 — 3 метра. Таким образом, удастся избежать подтопления близлежащих дачных участков.

Газета «Новый день» Мелитопольского района №157-161 от 10.08.2011г.

  • «Мелиорация району необходима».

Хорошо известно, что многие регионы Украины практически ежегодно страдают от засухи. Мелитопольский район входит в это число и считается зоной рискованного земледелия. Выходом из ситуации является мелиорация, то есть орошение земель.

На сегодня эксперты называют множество плюсов использования мелиорации в сельском хозяйстве. По их мнению, орошаемые земли — это национальное богатство страны, его страховой фонд на случай неблагоприятных погодных условий. Однако одновременно находятся и минусы. Главным минусом считают высокую цену на воду.

Мелитопольское межрайонное управление водного хозяйства предоставляет в соответствии с законодательством услуги по подаче воды двум категориям пользователей. А именно: пользователям на государственных оросительных системах, т.е. на орошаемых землях и на землях-«спутниках» (немелиоративные земли).

Критерии формирования цены на услуги по подаче воды определены Методикой формирования цены на подачу воды для орошения, промышленные и коммунальные потребности, которая утверждена приказом Госводхоза Украины от 29.11.2006г. №233.

Газета «Новый день» Мелитопольского района №152-156 от 03.08.2011г.

  • «Водоизмерительная лаборатория Мелитопольского МУВХ Запорожского облводхоза»

Водоизмерительная лаборатория (далее — ВИЛ) Мелитопольского МУВХ Запорожского облводхоза создана в мае 2004 года.

Цель создания ВИЛ:

— внедрение в управлении методики выполнения измерений МВВ964.21-01 «Об’єм та об’ємні витрати води, перекачані насосною станцією, розраховані за витратами електричної енергії на роботу насосних агрегатів станції»;

— определение фактического технического состояния насосно-силовых агрегатов насосных станций;

— контроль водоучитывающих приборов с классом точности более 1,5.

На первоначальном этапе была проведена работа по аттестации рабочих мест, на которых будут проводиться измерения согласно ВНД33-1.1-19-2002 «Порядок атестації робочих місць, на яких проводяться вимірювання для акредитації лабораторій галузі».

В настоящее время ВИЛ укомплектована средствами измерительной техники (СИТ).

Лаборатория выполняет измерения во всех подведомственных Запорожскому облводхозу управлениях.

За период производственной деятельности (2004 — 2010гг.) в лаборатории были выполнены следующие виды измерительных работ: измерение характеристик НСА на насосных станциях; проверка работы приборов учёта воды; измерение производительности дождевальных машин.

Главный инженер Солдатская Е. и главный метролог Лебедько Г. Мелитопольского МУВХ,
журнал «Водне господарство України» №4 2011.

  • «Воду обещают сделать кристально чистой, подавать 24 часа в сутки и 365 дней в году».

К концу августа жители села Семеновка должны забыть о проблемах с водой и наконец-то пользоваться этим благом цивилизации круглосуточно. В этом заверяют местная власть и инвестор, который взял на себя модернизацию системы подачи живительной влаги в населенный пункт.

Детальніше>>

С нового года аварии на водопроводных сетях происходили почти каждый день, а без отключения всего села ремонт делать было нельзя — нет ни одной задвижки. Так что перерывы в подаче воды были длительными, а ближе к лету ситуация только усугубилась, — рассказал «Индустриалке» Семеновский сельский голова Андрей Ермоленко. — Своими силами обеспечить перекладку более двух километров труб, пришедших в негодность, для села было нереально.

Обратились за помощью в область и заручились поддержкой власти: из резервного фонда бюджета населенному пункту пообещали выделить 288 тысяч гривен. Но использовать эти средства не пришлось, так как появился альтернативный вариант решения проблемы — сотрудничество с ООО «Украинская водная компания». Этот инвестор предложил понести затраты по реконструкции системы водоснабжения и обслуживать ее в будущем.

На каких условиях? — интересуюсь у сельского головы.

Договоренность такая: фирма меняет полностью все уличные сети, устанавливает колодцы, в которых будут размещены абонентские счетчики, ремонтирует скважины и даже планирует обеспечить фильтрацию воды. По окончании работ все водопроводное хозяйство сельсовет принимает на свой баланс, а потом передает в концессию, то есть в управление, на 49 лет «Украинской водной компании». При этом она не имеет права продавать имущество, передавать его третьим лицам или использовать в качестве залога.

Жителям села придется понести какие-то затраты?

Прежде всего, им самим нужно расчистить места подключения к уличным водоводам труб, которые заведены к ним во дворы. А уже после пуска воды по новой схеме будет решаться вопрос по компенсации части стоимости колодцев и абонентских счетчиков. Ориентировочно каждой семье нужно будет заплатить 180 гривен сразу, а потом еще в течение года по 30 гривен ежемесячно. Но точно сумма будет определена при заключении договоров на предоставление услуг с каждым из потребителей.

Сможет ли сельский совет влиять на размер тарифов?

Концессионеру, если он задумает повышение, нужно пройти традиционную процедуру. После расчета новых тарифов подать их на проверку областной инспекции по ценам, опубликовать в прессе, а затем получить добро от сессии сельского совета. Но пока об этом речи нет, семеновцы будут по-прежнему платить 9,6 гривны за кубометр.

А директор ООО «Украинская водная компания» Дмитрий Михайлюк подчеркивает, что за те же деньги, что и сейчас, сельчане будут получать воду 24 часа в сутки и 365 дней в году. Это во-первых. А, во-вторых, ее качество приведут не просто в соответствие с санитарными нормами, действующими в стране, а постараются подтянуть до европейских стандартов.

Мы отобрали пробы воды, которая поднимается из скважин на территории Семеновки, отправили их на проверку в несколько санэпидемстанций. С учетом результатов подберем систему очистки, чтобы потребитель мог спокойно пить то, что будет течь у него дома из крана, — отметил Дмитрий Андреевич. — Пока же ведем работу по замене труб, но поскольку все они прокладывались еще в советские времена и не сохранилось никакой схемы, приходится идти вслепую. Чтобы найти «вводы» — водопроводы, соединяющие уличные с внутренними, копаем частями траншеи руками, а то рядом другие коммуникации, техника может зацепить. Пока вода поступает по старым сетям, и только когда будут полностью смонтирована новая линия, произойдет переключение на нее. Добавлю, что доступ сельчан к приборам учета будет ограничен, они будут установлены в колодцах — одном на четыре дома, а их крышки будут закрыты на замок. Это поможет справиться с воровством.

Сколько компании придется вложить собственных средств?

Кругленькую сумму (сельский голова Андрей Ермоленко озвучил, что это будет не меньше 5 млн. грн. — Е.Д.), но окупятся затраты не раньше, чем через 10 лет. Тем не менее, мы смотрим на перспективу и понимаем, насколько качество воды важно для здоровья населения нашей страны. Надеемся, что, увидев, как в лучшую сторону изменится ситуация с водоснабжением в Семеновке, в которой мы, по сути, реализуем пилотный проект, захотят с нами сотрудничать и другие территории.

Газета «Индустриальное Запорожье» от 02.08.2011г.

  • «А ви бачили, як цвіте тюльпан шренка?».

Казка, що захоплює подих. Так наукові співробітники Приазовського національного природного парку відгукуються про цю унікальну територію, яка включає в себе землі Бердянського, Мелітопольського, Приазовського та Якимівського районів. Тут ботаніки зафіксували близько трьох тисяч рослин. Зокрема, п'ять первоцвітів, занесених у Червону книгу України. Навіть дикий тюльпан Шренка, який так рідко зустрічається в природі, щовесни розпускається в Приазовському парку. За словами його головного природознавця Валерія Санька, варто бодай один раз у житті побачити цю квітку, щоб забути про все на світі.

Детальніше>>

Дорогою до Африки

Загальна територія Приазовського національного природного парку становить 78 тисяч гектарів. До її складу входять Молочний і Утлюцький лимани, а також ріки Корсак і Домузла. Як зауважують орнітологи, саме через ці території пролягає головний міграційний коридор навколоводних, болотних птахів. У тому, що парк відіграє важливе природоохоронне, наукове й рекреаційне значення, сумніватися не варто. Завдяки науковому потенціалу й ентузіазму його співробітників щорічно зберігаються сотні, а то й тисячі видів рідкісних рослин, тварин і окремих європейських популяцій птахів. Перед весняним льотом в Африку або Таймир вони набираються сил у Приазовському парку.

Однак ми постійно стикаємося з низкою проблем, які перекривають нам кисень. Так, згідно з відповідним планом Кабінету Міністрів України, держава щороку мусить виділяти на роботу Приазовського парку два мільйони гривень, але цього не відбувається, — зазначив директор природно-заповідної території Ігор Богданов. — Нам украй важливо визначити межі парку, щоб інспектори могли охороняти всі його території. Якщо цього не зробити, браконьєри з власної волі від цієї золотої годувальниці не відмовляться. Зараз державний комітет земельних ресурсів України за оформлення документів вимагає від нас... чотири мільярди гривень. Таких грошей у нас немає. Але я знаю одне: якби держава раціонально підходила до вирішення цього питання, вона б давно купалася в золоті. Адже з акваторії Молочного лиману в море щорічно виходить не менше двох мільярдів мальків піленгасу. Один кілограм цієї риби менше десяти гривень у нас ніколи не коштував. А тепер помножте два мільярди кілограмів піленгасу на цю суму. Виходить, держава могла б щорічно отримувати по двадцять мільярдів гривень.

Прісна вода змішалася з солоною...

Співробітників парку бентежить ситуація і з Молочним лиманом. Рівень солоності в його воді становить сорок проміле. Хоча для нормального нересту риби треба не більше двадцяти двох. Не зважаючи на те, що цього літа рівень води в лимані вдалося підняти на тридцять сантиметрів, проблема з місця не зрушила.

Молочний лиман вважають одним із найбільших нерестилищ промислового виду піленгасу. Однак протягом останніх шести років маточне поголів'я риби в ньому майже не поновлюється, — зауважив заступник директора парку та його головний природознавець Валерій Санько. — Взагалі-то Молочний лиман ніколи не був нерестилищем. На старих картах шістдесятого року його позначали як Молочне озеро. Влітку воно висихало. У 1943 році німці боялися, що радянські танкісти перетнуть морську косу, яка розташовувалася неподалік озера. Тому, недовго думаючи, підірвали її. Так прісна вода змішалася з солоною і стала сприятливим середовищем для різних видів риб. У 1968 році жителі Приазовського та Якимівського районів навіть виясняли стосунки з приводу того, хто ж виловлюватиме звідсіля рибу. Зрештою перемогу здобули якимівці, котрі побудували тут риболовне господарство. Гроші на очистку водного каналу виділяв уряд колишнього Радянського Союзу. Після його розпаду фінансування припинилося, і канал почав занепадати.

Один інспектор на... п'ятнадцять кілометрів

Оскільки територія парку чималенька, її довелося поділити на п'ять відділень: атманайське, степанівське, тубальське, бердянське і федотівське. У кожному з них працюють від п'яти до п'ятнадцяти інспекторів, які ведуть боротьбу з браконьєрами, а також щомісяця звітують співробітникам наукового відділу парку про зміни на цих територіях. Передусім йдеться про замори риб. Інколи — про пожежі, спричинені не лише природними, але й антропогенними чинниками.

Насамперед, даються взнаки «пікнічки» на природі, а також необдумані рішення людей, які звикли боротися з бур'янами, підпалюючи все навкруги. Щодо браконьєрів, то лише за ці останні півроку з Молочного лиману зняли... десять кілометрів сіток, — розповіла заступник директора з наукової роботи парку Наталя Барабоха. — Наш парк — перлина Запорізької області. На його територіях ростуть унікальні первоцвіти. Зокрема, горицвіт волзький, гіацинт, тюльпан Шренка і багато-багато інших. На жаль, ми поки що не в силах дослідити всі місця, на яких вони цвітуть. Адже в нас немає відповідного транспорту, та й бензин зараз не з дешевих. Буває, за день проходимо по п'ятнадцять, а то й по двадцять кілометрів. На відміну від Америки, де одного інспектора ставлять на три гектари, в нас один спеціаліст щодня має обходити... п'ятнадцять кілометрів.

Премією не обійдеться?

У науковому відділі парку працюють географи, біологи, екологи, іхтіологи, орнітологи, а також ентомологи. Якщо матеріалів про рослини більше, ніж достатньо, то статей про комах — не так багато, як хотілося б. За словами наукового співробітника парку Олексія Барабохи, в усій країні дуже мало науковців, які присвячують свої роботи цьому класу тварин. Воліючи виправити таку ситуацію, досвідчений ентомолог Приазовського парку Сергій Сучков останнім часом став поглиблено вивчати різні види комах. До речі, в парку їх близько дев'ятисот. «За таку плідну діяльність однією премією держава не обійдеться. Два джипи — не менше!» — жартують учені.

Задля популяризації екологічних знань тутешні науковці співпрацюють із мелітопольськими і бердянськими вузами, а також проводять лекції в школах і гімназіях Мелітополя.

Цього року Ганна Голод закінчила Таврійський державний агротехнологічний університет. Опанувавши спеціальність еколога, дівчина ввійшла до когорти наукових працівників Приазовського парку.

Як на мене, життя мільярдів людей залежить від екологів. Адже саме ці спеціалісти проводять дослідження планетарного значення, — висловила свою думку Ганна. — Мені приємно, що я працюю на благо суспільства.

Змій активізувало... сонце

У майбутньому працівники парку планують описати щільність заселення на його територіях степової гадюки. Як наголошують природознавці, це актуальна тема, бо щороку кількість змій у нашому регіоні збільшується. Науковці впевнені, що це пов'язано з надмірною сонячною активністю.

А ще, як зазначив директор Приазовського парку Ігор Богданов, цього року йому все-таки вдалося отримати транш на два мільйони сто п'ятдесят тисяч гривень. За ці гроші можна буде офіційно затвердити межі природного парку в Мелітопольському і Бердянському районах.

Запорізька обласна газета «Запорізька правда» від 21.07.2011р.

  • «Врятувати молочний лиман можливо!».

Але ця проблема потребує докладного аналізу.

Знову і знову повертаємося ми до проблеми Молочного лиману. З огляду на останні 10 — 12 років, упродовж яких ми про це розповідали, вона стала старою, мов світ. Але від цього не зменшила своєї актуальності, а навпаки, додала. Тому що нині, наприклад, розчисні роботи на перемиїні не ведуться належним чином, і молоді малька піленгасу вийти у відкрите море складно.

Запорізька обласна газета «Запорізька правда» від 19.07.2011р.

  • «Семенівка буде з водою».

Не один рік семенівці потерпають від постійної нестачі води.

2011-й не став винятком. Наразі рішення проблеми зрушило з мертвої точки — в Семенівці активно ведуться роботи з реконструкції водогону.

Семенівський сільський голова А. Єрмоленко розповів, що новий водогін проведуть по всьому селу.

До дворів селян вода буде заведена з колодязів, які розташують за межами подвір’їв. Один колодязь забезпечуватиме водою чотири подвір’я.

Газета «Новий день» Мелітопольського району від 13.07.2011р.

  • «Річка зможе нормально жити лише після спуску водосховищ».
А.Г.Шапар

У рамках екологічної акції «УК» у Міжнародний день Дніпра запрошуємо до розмови відомого вченого Аркадія Шапара. Нещодавно він виступав на засіданні Бюро Відділення наук про Землю НАН України з пропозиціями щодо оздоровлення басейну Дніпра. Головна його ідея — річку слід привести до природного стану. Звичайно, не всі погодяться з висновками науковця. Надамо слово й тим, хто має іншу думку щодо порушеної проблеми.

Детальніше>>

Перетворюється на болото

Аркадію Григоровичу, Дніпро насправді грізно ревів, чи це тільки поетичний вислів Шевченка?

Образний вираз базується на тому, що ріка була великою водною артерією з перешкодами на шляху. Мала велику швидкість і справді ревла. Від Дніпропетровська до Запоріжжя на відрізку 65 км було 12 порогів і 35 заборів. Дніпро пробивався через виходи гранітів і створював дивовижні мальовничі водоспади, які разом з грізним рокотом заворожували людей. Водночас пороги були серйозною перепоною на водному шляху «із варяг у греки». Без допомоги досвідчених лоцманів із с. Лоцманська Кам'янка подолати їх було майже неможливо. Побудова водосховищ зробила Дніпро спокійним, тихим, озерним і він уже не реве.

А це погано?

У 1992 році Україна разом із 140 країнами підписала програму про «Порядок денний на XXI сторіччя», якою передбачається, що цивілізація забезпечує людині всі потреби в соціальному, культурному та екологічному планах. Програма базується на таких принципах: можемо брати природні ресурси, але не повинні ліквідувати таку можливість для майбутніх поколінь; у природу маємо право повернути стільки відходів, скільки вона сама зможе прийняти й переробити; в еколого-економічному аспекті прерогатива має бути за екологічним. Сучасний стан Дніпра не відповідає жодному з наведених принципів. Природа створила річку, яка функціонує за своїми законами. А ми з греблями прийшли і кажемо: «Треба так!» Люди проникли в природу, не думаючи.

Якщо водосховища залишаться?

Відбувається замулення, спочатку будуть на Дніпрі озера, а потім вони перетворяться на болота. Запорізька гребля введена в дію 1934р., решта — після війни. Побудову греблі в 30-ті роки ще можна виправдати, а от у післявоєнні — ні. Чому? Коли створювали ДніпроГЕС, з річки планували зробити найпотужнішу транспортну артерію, а у водосховищах мати багато риби. Всі ці докази лягли в основу рішення про будівництво. Після війни треба було більш зважено до цього підходити, адже тоді вже мали розгалужену мережу автодоріг і залізничних шляхів. Обсяги річних перевезень впали до рівня початку минулого століття. Дніпро вже ніколи не відіграватиме ролі великої транспортної артерії.

Виходить, ДніпроГЕС не потрібен?

Він теж не відіграє основну роль постачальника енергії. Частка виробленої електроенергії на ГЕС Дніпровського каскаду сьогодні складає лише 5 — 7%. Кажемо, що це найдешевша енергія. А якщо підрахувати кошти на побудову та підтримку її, врахувати шкоду екосистемі? Ці збитки ніхто не підраховує. Нині весь світ іде у напрямку вітроенергетики. Нам теж потрібне впровадження альтернативних джерел енергії.

Водосховища слід спускати поступово

Однак спуск водосховищ — дороге і непросте завдання...

Виходжу з того, що водосховища на Дніпрі — негатив. І якщо відповідати вимогам заяви про сталий розвиток, вони повинні бути спущені. Але поступово та почергово. Пропонуємо розпочати з Каховського водосховища. За правильного підходу його спуск може бути завершений за 10 років. І тільки на основі отриманого досвіду слід тоді переходити до інших. Ніхто не хоче рахувати. А між тим, за нашою економічною оцінкою, вартість підтримки функціонування водосховищ у 3 — 9 разів вища за вартість їхньої ліквідації. Зокрема, зрошення земель дніпровською водою втратило економічну ефективність, призвело до деградації ґрунтів (засолення, осолонцювання тощо) та потребує значних коштів на реконструкцію. Підтоплення населених пунктів теж пов'язані з греблями, бо піднімаються ґрунтові води. І щороку витрачаємо величезні кошти на боротьбу з підтопленнями! Разом з порогами затопили сотні тисяч гектарів родючих земель, лісів, луків та славу козацьку! Світова спільнота вже давно дійшла висновку про недоцільність перекривання природних річкових артерій. Річки масово повертають до природного стану. В США, наприклад, з 1999 року ліквідовано 350 гребель. Під тиском екологів світові банки відмовилися надавати кредити на зведення дамб.

Які ризики від ліквідації гребель?

Противники цієї ідеї кажуть, що є загроза виходу на поверхню радіонуклідів, які з вітром підуть у повітря. І ніхто не хоче зважати на такий факт. На початку війни при відступі Червоної армії ДніпроГЕС підірвали (окрема історія, що при цьому загинули 20 тисяч бійців і населення). Річка повернулася в природні береги, мули вийшли на поверхню. Ніхто не робив рекультивацію і нічого в пил не пішло — виросли трава й кущі, природа сама все зробила. А коли ми ще на берегах повисаджуємо дерева, то пилу не буде. Зрештою, зменшення забруднення вод — це інша проблема, яку слід виокремити. Є перестороги щодо необхідності вкладання коштів для створення нової берегової інфраструктури, але існуюча застаріла, тож також забере не менше грошей на реконструкцію. Транспортна система потребуватиме створення обхідних каналів або шлюзів на порогах.

Який стан малих річок, що живлять Дніпро?

Це трагедія. Цвітіння води в малих річках стало буденним явищем. Одна з причин їх обміління — водосховища, куди впадають. Рівень водосховищ піднявся до 32 метрів, що катастрофічно зменшило швидкість водотоку. А немає швидкої притоки чистої води — оновлення Дніпра не відбувається. Річку Базавлук буквально силоміць закачують у Каховське водосховище. Тільки на Криворізькому напрямку вже немає Мокрої Сури, зникли Базавлук, Домоткань, Самоткань, Саксагань у верхів'ях. Малі річки привабливі для нересту риби. У XVII сторіччі французький інженер Гійом де Боплан в «Описі України» відмічав таке явище у Самарі: якщо поставити у воду весло вертикально, то воно не впаде, бо там йде щільними косяками риба на нерест. У заплавах річок також вирощувалися великі обсяги овочевих культур.

Дозвільний комплекс — в одну установу

Аркадію Григоровичу, водосховища — це ж не єдиний аспект в оздоровленні Дніпра?

Так. Загалом проблему треба розв'язувати комплексно на законодавчому рівні. Важливо, щоб увесь дозвільний комплекс із користування водними ресурсами був в одних руках — у відповідному управлінні. За радянських часів розорали всі водоохоронні зони, колгоспи отримали додаткову землю. Тепер ці ділянки потрапили в розпаювання. Є закон України про водойми, де прописано: водоохоронні зони в містах і селищах визначає місцева влада. Тому весь Дніпро забудований. Окрім того, що люди не можуть підійти до води, це ще й збільшення стоків, викидів. Дніпропетровськ, наприклад, досі не має проекту з межами природоохоронних зон. Ще приклад. Закон передбачає природоохоронні зони для природних об'єктів. А річка Оріль сьогодні тече не за природним руслом, а штучним каналом. Ось влада і дає дозвіл на забудову.

Наскільки багато шкідливого скидається у водойми?

Ліквідація гребель нічого не дасть, якщо водночас не буде зменшена кількість скидів у річки. Все, що скидається у воду без очищення, вже шкідливе.

То з чого пропонуєте почати рятувати річку?

Передусім слід визнати, що Дніпро зможе нормально функціонувати лише після спуску водосховищ. Однак нічого не слід робити необдумано. Необхідно розпочати з обґрунтування доцільності переведення екосистеми річки в природний стан. Ми запропонували програму досліджень, які можуть виконати установи НАН України. Після спуску водосховищ отримаємо 668 тис. га родючих земель. Буде відновлено рибне стадо та підвищено у рази вилов риби. Зможемо створити екзотичний курорт «Дніпровські пороги» для започаткування річкового спорту з екстремальних видів. Швидкість води на дніпровських порогах поверне мелодію ревіння, а Дніпру — минулу славу.

Газета центральних органів влади України «Урядовий кур'єр» від 02.07.2011р.

  • «Годовая аренда прудов „отбивается“ за одну рыбалку».

В Запорожской области существует 1090 прудов. Общая площадь т.н. «водного зеркала» 82 тысячи гектаров.

Подавляющее большинство прудов, хоть и являются номинально собственностью территориальных общин, давно уже принадлежат кому-то конкретному. Или по праву аренды или, если хотите, по праву сильного. Причем право собственности не всегда оформлено документально, как того требует закон и интересы общины.

Например, в Запорожском районе из 105 прудов договора аренды имеются только на четыре пруда. В Вольнянском районе на 147 прудов — 29 договоров. В Ореховском — 87 прудов и 17 договоров аренды.

Газета «Миг» от 16.06.2011г.

  • «Кому выгоден „беспредел“ в сфере орошения посевных площадей?»

После провозглашения независимости Украинского государства за последним осталось очень богатое наследие сельскохозяйственного сектора. За 20 лет Украина потеряла около 70% зданий и сооружений сельскохозяйственного назначения. Одним из основных объектов наследия являются оросительные системы бывших коллективных хозяйств, которые позволяли орошать более 2,5 млн. га сельхозугодий…

Газета «Миг» от 16.06.2011г.

  • «Ситуація з водою потребує рішучих дій та ухвалення неординарних рішень».
А.В.Яцик

Продовжуючи екологічну акцію «Немає другого Дніпра», «УК» запросив до розмови вченого зі світовим ім'ям у галузі водного господарства, раціонального і збалансованого природокористування, природовідтворення та сталого розвитку Анатолія Яцика. Він є міжнародним експертом Всесвітньої організації охорони здоров'я з проблем екології.

Детальніше>>

Незважаючи на екологічні закони…

Кому, як не вам, Анатолію Васильовичу, краще відомі болі та тривоги рідної природи, надто її безцінного голубого дару. У рамках екологічної акції ми розповідаємо про те, чим живе Дніпро, шукаємо та аналізуємо шляхи оздоровлення басейнів цієї та інших річок України. Проблем — хоч греблю гати. Невже не видно світла в кінці тунелю?

Ми є свідками екологічної кризи в країні, до якої призвело господарювання, побудоване на надмірній експлуатації природних ресурсів і багатств без врахування екологічних законів, чинників, вимог, критеріїв, обмежень. Забруднення довкілля сягнуло межі, за якою вже частково змінилася й поведінка людини. Лише екологізація мислення громадян, екологізація промислового й сільськогосподарського виробництва можуть виправити ситуацію на краще. Основою збалансованого розвитку будь-якої держави, в тому числі й нашої, є екологічне благополуччя навколишнього природного середовища, збалансованість потреб економічного розвитку та можливостей відтворення екологічно повноцінних природних, і насамперед водних, ресурсів. А без сталого водозабезпечення, без чистої питної води, чистих річок і водойм він неможливий оскільки ми, забруднюючи воду, знищуємо самих себе. Переважна більшість хвороб так чи інакше пов'язана з водою.

Однак продовжуємо випробовувати на міць нашу водну систему, рубати сук, на якому сидимо. За прикладами далеко ходити не треба — вони повсюдно, починаючи зі столиці. Ось хоча б один із останніх кричущих фактів. Громадськість, преса забили тривогу: забудувавши Дніпро, товстосуми взялися за Десенку — на березі маленької річечки на околиці Києва почали зводити елітне містечко.

На жаль, на жаль… Україна за ступенем забруднення довкілля належить до дуже забруднених територій. Концентрація забруднення на 1 км2 площі в нас у 6,5 разів більша, ніж у США, у 3,2 рази — ніж у ЄС. А якість навколишнього природного середовища перебуває в тісному зв'язку з якістю поверхневих і підземних вод. У якому вони жалюгідному стані, «УК» вже не раз писав. Це відбувається внаслідок того, що нахабно в річок вкрали береги, оголили їх, засипали піском, забудували; що зарегулювали стік у водних системах, чим порушили водноекологічну рівновагу; що сконцентрували в басейнах шкідливі виробництва… В останнє десятиріччя сталого характеру набула тенденція зниження ефективності роботи очисних споруд.

Під питанням — національна безпека

Що ж робити, Анатолію Васильовичу? Невже й далі спокійно спостерігатимемо за цією війною, по-іншому й не скажеш, яку ведемо з живою природою, з основою основ життя — водою?

Водні ресурси країни стали серйозною складовою національної безпеки й потребують здійснення невідкладних загальнодержавних заходів для забезпечення екобезпечного збалансованого водокористування. Потрібні рішучі дії та ухвалення неординарних рішень. Що маю на увазі? Катастрофічна ситуація, яка склалася, вимагає негайного реформування системи управління водними ресурсами. На зміну централізованій системі має прийти гнучка, демократична і відкрита (прозора) децентралізована система управління за басейновим принципом.

У чому ж полягає нова модель управління водними ресурсами?

У тому, що центр ваги управління переноситься на Басейнову раду річки, яка формується з представників державної та місцевої влади, водокористувачів, науки, громадськості, яка розробляє напрями водної політики в конкретному басейні, готує виконавчі документи, затверджує оперативні та стратегічні (довгострокові) плани, ставки платежів за різні види водокористування тощо. Органи управління мають бути двох видів — законодавчими і виконавчими.

Басейнова рада річки — це законодавчий орган управління. Виконавчим має стати Водне агентство річки — воно працюватиме на постійній основі під керівництвом Ради і буде виконавчим органом її.

Які функції Басейнової ради?

Визначає водну політику басейну в цілому й окремих його регіонів з урахуванням національної політики; регламентує господарську діяльність на території басейну, водокористування й водоспоживання, водозабір, скидання забруднених вод тощо з урахуванням самовідновлювальної спроможності водної екосистеми. Розглядає також проекти технічного оснащення водного господарства та охорони водних ресурсів, затверджує регіональні нормативи плати за використання і забруднення водних ресурсів, опікується питаннями формування басейнового фонду та фінансуванням водогосподарських, водоприродоохоронних проектів.

На загальнодержавному рівні стратегічні цілі, водну політику країни визначатиме Національна рада з водних проблем при Президентові України, виконавчим органом якої буде державний орган управління водним господарством. Він готуватиме матеріали для Національної ради, за її дорученням розроблятиме законодавчо-правову та нормативно-методичну базу.

Басейновий принцип управління водними ресурсами є на сьогодні єдино правильним з теоретичної, методологічної та практичної точок зору.

Крок за кроком

Важливо, що тут не треба винаходити велосипед — успішність дії басейнового принципу підтверджено багаторічним європейським досвідом. У Франції, скажімо, він функціонує з 1964 року. Що ж потрібно, аби запровадити його в Україні?

Передусім, невідкладно відновити екологічні паспорти підприємств.

Провести паспортизацію річок на якісно новій методологічній базі, розпочавши її з тих, що найбільш антропогенно перевантажені.

Здійснити інвентаризацію водосховищ і ставків, оскільки зарегульованість стоку річок перевищила верхні екологічно допустимі й економічно доцільні межі, що значно погіршило екологічний стан наших водних екосистем.

Організувати екологічну оцінку поверхневих вод з врахуванням гідрохімічних, токсикологічних, бактеріологічних, радіологічних показників — лише тоді можна отримати інформацію про дійсний екологічний стан водних ресурсів.

Провести водогосподарсько-екологічне районування басейнів річок і на його основі встановити пріоритетність інвестицій у водоохоронні заходи.

Встановити диференційовану плату за використання водних ресурсів залежно від водозабезпечення регіону та якості води.

На всіх транскордонних річках встановити станції спостереження за кількісними та якісними показниками водних ресурсів — річки Прип'ять, Дніпро, Десна, Дунай, Сіверський Донець.

Газета центральних органів виконавчої влади України «Урядовий кур'єр» від 15.06.2011 №107.

  • «Ветерани Запорізького облводгоспу»

В 1949 році при Запорізькому обласному управлінні сільського господарства був створений відділ водного господарства, перетворений у травні 1954 року в обласне управління водного господарства.

У 2009 році Запорізьке обласне виробниче управління меліорації і водного господарства відмітило свій 55-річний ювілей.

Детальніше>>

В даний час до складу облводгоспу входять:

— 7 міжрайонних управлінь водного господарства (Веселівське, Вільнянське, Запорізьке, Кам'янське, Придніпровське, Мелітопольське і Якимівське);

— Управління каналів Північно-Рогачикської зрошувальної системи;

— Гідрогеолого-меліоративна експедиція;

— Експлуатаційно-технічний вузол зв'язку.

Управлінням облводгоспу експлуатуються майже 781 км магістральних каналів і трубопроводів, 233 державні насосні станції (у т.ч. — 18 головних), на яких установлено 972 основних насосних агрегатів.

На каналах нараховується близько 1544 гідротехнічних споруд. Крім того, експлуатується 460 км доріг уздовж каналів.

Сьогодні Запорізький облводгосп — це майже 2 тисячі працівників, які роблять все можливе, щоб перетворити посушливі степи Запоріжжя у зону стабільних врожаїв.

Історія облводгоспу — це в першу чергу його кадри, які внесли славні сторінки в літопис меліорації області.

Облводгосп у різні періоди очолювали керівники, які своєю працею втілювали у життя низку важливих, суспільно-необхідних завдань покладених на меліорацію.

Грицай Данило Петрович, 1907 року народження очолював облводгосп з 1958 року по 1964 рік.

Калінчук Михайло Володимирович, 1927 року народження очолював облводгосп з 1972 року по 1980 рік.

Савеленко Олександр Федорович, очолював облводгосп з 1980 року по 1981 рік.

Бохон Микола Олександрович, 1935 року народження очолював облводгосп з 1981 року по 2002 рік.

З 2002 року облводгосп очолює Шляховчук Володимир Андрійович, 1958 року народження. Більше 30 років він працює в галузі меліорації і водного господарства.

Понад 30 років працюють в облводгоспі:

Гелетюк Т. І. — заступник начальника управління — начальник відділу водокористування в 2004 році нагороджена Відзнакою «Почесний працівник Держводгоспу України».

Самойленко Т. С. — заступник начальника відділу енергозбереження та зв'язку. Нагороджувалась Почесними грамотами Держводгоспу України і облводгоспу.

Фельська Г. С. — провідний інженер-гідротехнік відділу водокористування. Нагороджувалась Почесною грамотою Держводгоспу України і облводгоспу.

Понад 25 років працюють в облводгоспі:

Шикмакова В. О. — провідний інженер з підготовки кадрів. Нагороджувалась Почесною грамотою Держводгоспу України і облводгоспу, Почесною грамотою горкому профспілок працівників АПК.

Затуливітер В. В. — заступник начальника відділу економіки. Нагороджувалась Почесною грамотою облводгоспу, облради і управління агропромислового розвитку.

Поршонкова Р. О. — секретар. Нагороджувалась Почесною грамотою горкома профспілок працівників АПК і подяками облводгоспу.

Провідний інженер з підготовки кадрів Запорізького облводгоспу В. Шикмакова,
журнал «Водне господарство України» №3'2011.

  • «5 июня — День работников водного хозяйства».

Ежегодно в первое воскресенье июня работники водного хозяйства Украины отмечают свой профессиональный праздник. День 1 ноября 1978 года стал знаменательным для Акимовского края, т.к. в таврические степи пришла «большая вода». Первые гектары орошаемых площадей были введены на землях бывшего колхоза им. Калинина. Для эксплуатации огромного комплекса гидротехнических сооружений в 1980 году было создано Акимовское управление оросительных систем, позднее переименованное в Акимовское межрайонное управление водного хозяйства. В прошлом году управление отметило свой 30-летний юбилей.

Газета Якимівської районної ради та райдержадміністрації «Слово трудівника» №44 від 04.06.2011р.

  • «Ми готові забезпечити водою потреби всіх споживачів».
В.Сташук

У народі кажуть: відсутність води — горе, надлишок її — лихо. Головне завдання, яке покладено на водогосподарську галузь, — забезпечувати повною мірою потребу в воді населення та галузей економіки і водночас захищати міста та села від її руйнівної дії. Напередодні професійного свята — Дня працівників водного господарства, що традиційно відзначається в першу неділю червня, — «УК» запросив до розмови голову Державного агентства водних ресурсів України Василя Сташука.

Детальніше>>

У басейнах великих річок

— Позаду весна — одна з найтривожніших для водогосподарників пір року. Адже неабияких клопотів завдають повені, паводки. Як спрацювали, Василю Андрійовичу, робітники галузі навесні цього року? Чи не виникало проблем з управлінням каскадом водосховищ на річках?

— Для запобігання виникненню надзвичайних ситуацій, пов'язаних з водним фактором, раціонального та комплексного використання водних ресурсів при Держводагентстві працює постійно діюча Міжвідомча комісія зі встановлення режимів роботи дніпровських та дністровського водосховищ. Передповеневе спрацювання їх щороку здійснюємо з метою захисту населення та територій від високих вод. Агентство завчасно розробило різні сценарії роботи водогосподарських систем, водосховищ. Завдяки злагодженим діям Міжвідомчої комісії на сьогодні всі водосховища заповнені до проектних позначок, а населення та галузі економіки забезпечені водою у потрібній кількості.

А без зрошення...

— В Україні чимало маловодних регіонів, де не виростити доброго врожаю без поливу. Як використовуються меліоровані землі сьогодні?

— У забезпеченні водними ресурсами свою позитивну роль відіграють великі державні магістральні канали комплексного призначення. Каналами Дніпро-Донбас, Дніпро-Інгулець, Каховським магістральним і Північно-Кримським, крім зрошення, вода подається в маловодні регіони для задоволення потреб господарсько-питного та технічного водопостачання АР Крим, Херсонської, Запорізької, Миколаївської, Кіровоградської, Дніпропетровської, Полтавської та Харківської областей.

Потенціал меліорованих земель, і насамперед зрошуваних, використовується недостатньо. Тут є різні причини. Більшість внутрішньогосподарських меліоративних систем, які належали колгоспам і радгоспам, під час реформування, а також через безконтрольність та бездоглядність занепали. Згідно зі статистичними даними, 2,2 млн. га сільгоспугідь вважаються зрошуваними, хоча насправді лише третина цих площ використовується відповідно до такого статусу. Сьогодні ситуація стабілізувалася, руйнування зрошувальних мереж припинилося, почалося їхнє поступове відродження.

— Де найефективніше використовують меліоровані землі?

— Одним із флагманів зрошення є Херсонська область, в якій щорічно поливається 285 тис. га, а це понад 40% площі, що нині зрошується в Україні. Без поливу дуже важко отримати високі врожаї. Водогосподарські організації докладають максимум зусиль, аби вода дійшла до водоспоживачів, і ми бачимо віддачу. Останніми роками почастішали посухи, але завдяки зрошенню Херсонщина отримує гарантований врожай за будь-яких умов. Крім «великого», в області розвивається й прогресивний метод поливу — краплинне зрошення. Нині його застосовують уже на 20 тис. га. Однак цього ще не достатньо. Разом із науковцями ми вважаємо: площі краплинного зрошення слід збільшувати, оскільки основною перевагою методу є економія водних та енергетичних ресурсів.

Однією з важливих водних артерій Херсонщини, та й усього півдня України, є Головний Каховський магістральний канал, який не має аналогів у Європі. Сьогодні він забезпечує сільгоспвиробників та водокористувачів водними ресурсами в повному обсязі. Для контролю за процесом водорозподілу протягом останніх трьох років управлінням встановлені сучасні прилади водообліку, які дають змогу з диспетчерського пункту вести контроль за подачею води для поливу кожній насосній станції. Це дало можливість уникнути непорозумінь з сільгоспвиробниками та забезпечити ефективне використання як води, так і електроенергії, що споживається насосними станціями.

Проти повеней і паводків

— Під час катастрофічного паводка, що стався на Прикарпатті в липні 2008 року, вся країна побачила, яку шкоду може принести вода. Що слід зробити, аби не допустити повторення такого лиха у майбутньому?

— Держводагентство разом з водогосподарськими організаціями здійснює весь комплекс заходів щодо забезпечення захисту від шкідливої дії вод як окремої людини, так і суб'єктів господарювання різних галузей економіки, територій населених пунктів.

Досвід останніх десятиліть свідчить: водний чинник виступає в сучасних умовах розвитку світової економіки та розміщення продуктивних сил як один із факторів підвищеного ризику, й Україна в цьому процесі не є винятком. Негативні наслідки від повеней і паводків проявляються на 27 відсотках площі країни (165 тис. км2), де мешкає майже третина населення.

Для захисту населення та територій від шкідливої дії вод реалізовуються три державні цільові програми. Протягом 2006—2010 років для реалізації їх з державного бюджету спрямовано 1652 млн. грн., що дало змогу збудувати, реконструювати та відновити майже 200 км захисних дамб, 84,9 км берегоукріплень, 207 гідротехнічних споруд, 18,4 км водовідвідної мережі та розчистити 623,6 км русел річок. Відтак захистили 799 населених пунктів, 79,7 тис. садиб і 226 тис. га сільськогосподарських угідь.

— Розкажіть, будь ласка, які прогресивні методи застосовуються для запобігання негативним наслідкам від паводкових вод?

— Окрім будівництва дамб і берегоукріплень, перспективним напрямком активного протипаводкового захисту є зведення гірських і рівнинних акумулюючих протипаводкових ємностей. Вони створюються в заплавах річок, головне завдання — трансформація паводкового стоку шляхом акумуляції високих вод.

У Львівській області на правобережній заплаві р. Дністер заплановано побудувати три акумулюючі місткості загальним обсягом понад 160 млн. м3. Вже введена в експлуатацію акумулююча протипаводкова місткість біля с. Тершаків, яка відіграла позитивну роль під час проходження паводків 2010 року. Поточного року завершується будівництво другої місткості біля с. Чайковичі і проектується ще одна біля с. Мости. Таке будівництво дасть можливість знизити максимальні паводкові рівні води в р. Дністер на 1,7 м, що захистить від затоплення південь Львівської та північну частину Івано-Франківської областей.

В рамках відзначення професійного свята Держводагентство та водогосподарські організації проведуть низку заходів за участю громадськості, студентської та учнівської молоді. Сподіваємось, що з'являться додаткові можливості для співпраці та активізації діяльності в сфері управління, використання та відтворення водних ресурсів як на державному, так і на регіональному рівнях.

Газета центральних органів виконавчої влади України «Урядовий кур'єр» №98 від 01.06.2011р.

  • «5 июня — День работников водного хозяйства».

Ежегодно в первое воскресенье июня работники водного хозяйства Украины отмечают свой профессиональный праздник. День 1 ноября 1978 года стал знаменательным для Акимовского края, т.к. в таврические степи пришла «большая вода». Первые гектары орошаемых площадей были введены на землях бывшего колхоза им. Калинина. Для эксплуатации огромного комплекса гидротехнических сооружений в 1980 году было создано Акимовское управление оросительных систем, позднее переименованное в Акимовское межрайонное управление водного хозяйства. В прошлом году управление отметило свой 30-летний юбилей.

Детальніше>>

В коллективе управления работает 264 работника, из них 30% молодежи до 35 лет, но основу коллектива составляют ветераны труда, которые проработали больше 10 лет. 23 работника управления больше 20 лет посвятили мелиорации Украины, из них 10 инженерно-технических работника. С 2004 года управление возглавляет Игорь Николаевич Бохон. Фактически с момента становления мелиорации в районе в управлении работают главный механик Василенко Г. Л., начальник отдела водопользования Киричевская Т. В., начальник участка по ремонту электромеханического оборудования Пасохин Б. А., ведущий экономист Гончаренко Л. Т., начальники эксплуатационных участков Саранди А. Д. и Смирнов Н. А., начальник отдела эксплуатации мелиоративных систем Эсина Н. В. Построенные мелиоративные объекты приняли первые машинисты насосных установок Паук М. П., Скрябин О. В. (НС №1—Р9), Назаренко И. Н. (НС №1—Р—8—1), Самойлов В. И., на сегодняшний день пенсионер, который отработал 28 лет на одной насосной станции №59 магистрального канала. Больше 20 лет самоотверженно работают машинисты насосных установок Головин А. В. (НС №4 Р—8—1), Степанчук С. В. (НС №2 Р—8—1), Дигавцов М. В. (НС №60 МК), тракторист автогаража Ратай Н. И. и много других. За свой добросовестный и многолетний труд они неоднократно награждались Почетными грамотами управлення, облводхоза, Госводхоза Украины, районных и областных органов власти. Киричевская Т. В. и Пасохин Б. А. за многолетний добросовестный труд награждены нагрудными знаками «Почесний працівник Держводгоспу України» и «Почесний працівник Державного агентства водних ресурсів України».

Межхозяйственная мелиоративная система района обслуживается четырьмя эксплуатационными участками. На базе управления работает областной информационно-консультационный центр. Кроме того, работает мобильный комплекс, электротехническая лаборатория, цеха по изготовлению металлопластиковых окон и тротуарной плитки. На берегу Азовского моря расположена база отдыха «Мелиоратор». По итогам комплексной рейтинговой оценки производственно-хозяйственной деятельности наше управление занимает первые места среди организаций Запорожского облводхоза.

И в преддверии праздника оглядываясь назад и строя планы на будущее, хотелось бы побеседовать как с ветеранами управления, так и с молодыми специалистами.

Начальник ОВП Акимовского МУВХ Киричевская Т. В., ведущий инженер-гидротехник Соколовская Н. В.,
редактор газеты «Водное зеркало» Севоднев Л. А.,
газета Запорізької обласної громадської організації «Товариство меліораторів і водогосподарників» «Водогосподарник Запоріжжя» №1 05'2011.

  • «Молочный лиман оживает».

Быстро нашелся спаситель в лице рыболовецкого предприятия ООО «Сыны моря — Мотор Сич». Новый его собственник, сообщил заместитель директора национального природного парка «Приазовский» Валерий Санько, намерен серьезно заняться воспроизводством ценных пород рыб. Не дожидаясь государственной поддержки (Киев на эти цели до сих пор не выделил ни копейки), он вложил немало собственных средств для покупки экскаватора, бульдозера, самосвалов, горючего и для привлечения рабочих. Без промедления началась расчистка промоины, соединяющей лиман с морем.

Детальніше>>

В течение двух недель искусственный канал длиной более километра, шириной 20 — 25 метров и глубиной полтора — два метра был восстановлен. Морская вода интенсивно пошла в лиман. За последние десять лет, как отмечают местные жители, такого уровня воды не наблюдалось. А следом начал понемногу снова заходить на нерест пиленгас, который был завезен в эти края в 60-х годах прошлого столетия с Дальнего Востока. Конечно, происходит это далеко не в тех количествах, как раньше. Но все же сдвиги к лучшему есть.

— Пока основная масса пиленгаса выжидает у берега, — объясняет Валерий Геннадиевич. — Ветер дует в основном с моря, а как только повернет с лимана и начнет гнать теплую воду в море, рыба сразу же пойдет косяками на нерест в свой природный «роддом».

— Но ведь море, особенно во время шторма, будет снова и снова заносить промоину песком. Как с этим бороться?

— В ближайшее время сюда пригонят земснаряд, который тоже приобрело предприятие «Сыны моря — Мотор Сич». Он обеспечит стабильное функционирование канала.

— А как же насчет проекта, согласно которому собирались соорудить канал на старом месте, где он действовал годами и не заносился песком?

— На этот счет мнения расходятся. Одни ратуют за то, чтобы оставить его здесь, где он сейчас, а другие — за перенос на старое место, где действовал до 70-х годов. А возможно, есть и третий вариант. Думаю, что вердикт должны вынести ученые после тщательного изучения всех факторов, чтобы можно было без дополнительных серьезных ежегодных затрат обеспечить стабильный гидрологический режим лиману. За эту работу уже готов взяться Киевский институт «Укрречпроект». Необходимо только выделить ему 270 тысяч гривен. Может быть, хоть в этом подсобит государство.

В дальнейшем предприятие планирует восстановить пруды для разведения рыбы, соорудить несколько осетровых заводов. Молочный лиман — единственное в нашей стране идеальное место для нереста пиленгаса и других ценных промысловых видов рыб. Здесь также любят останавливаться весной и осенью во время перелета тысячи птиц. Этот уголок представляет собой прекрасное место для оздоровления детей.

Газета «Рабочая газета» №93 от 27.05.2011г.

  • «Лиман снова готов стать роддомом для пиленгаса».

Сообщение между Азовским морем и Молочным лиманом, благодаря расчистке искусственного пролива, полностью восстановлено. Гидрологический заказник, наполненный водой, снова готов принять на нерест рыбу.

— В рабочем состоянии промоину уже две недели поддерживает техника ООО «Сыны моря — Мотор Сич», поскольку государственного финансирования на эти цели пока нет, — рассказал «Индустриалке» заместитель директора Приазовского национального природного парка Валерий Санько. — Насколько известно, на предприятии сменился собственник, у которого в планах наладить разведение ценных пород рыб. Пока же он выделил средства на покупку экскаватора, бульдозера, самосвалов, земснаряда и расчистку соединительного канала между морем и лиманом.

На сегодня его ширина — 20 — 25 метров, длина — более километра, глубина 1,5 — 2 метра. Этого достаточно, чтобы заказник снова начал выполнять свою функцию нерестилища.

Газета «Индустриальное Запорожье» №74 от 24.05.2011г.

  • «Операция „Чкалово“».

Село Приазовского района внесено в проект программы социально-экономического развития области.

Вопрос о подтоплении с. Чкалово сдвинулся с мертвой точки. В селе побывала областная комиссия во главе с первым замом облгосадминистрации А. Литвиным и, изучив обстоятельства, приняла решение включить Чкалово в проект программы социально-экономического развития области на 2012-2016гг.

Напомним, в апреле этого года около 200 подворий чкаловцев оказались в воде из-за подъема грунтовых вод.

Газета «Мелитопольские ведомости» от 18.05.2011г.

  • «І Молочний лиман, і річку Утлюк треба рятувати».

Усе ближче до літа, і знову «прокидаються» проблеми Молочного лиману, унікальної природної водойми, яка живить своєю вологою довкілля і створює навколо себе неперевершену атмосферу. Недаремно він має статус заказника державного значення.

Але останнім часом над ним навис домоклів меч засухи, який періодично ставить лиман на межу між життям та загибеллю.

Скажіть, чому всі річки течуть у моря? Відповідь дуже проста: море завжди нижче за рівнем, ніж річки. Тож Молочний лиман утворився свого часу не як затока Азовського моря, а як заплава річки Молочної, від чого й одержав таку назву. Море лише зрідка під час найбільш потужних штормів ненадовго з'єднувалося з лиманом, а нинішня так звана промоїна утворилась у війну, коли гітлерівці, щоб стримувати наступ Радянської Армії, підірвали найвужче місце між морем і лиманом.

Так не через занедбаність цього каналу гине Молочний лиман. Головна причина в практичній загибелі його наповнювачів — річок Молочної і Тащенак. Вони нині в жахливому стані. І якщо їх не рятувати, буде у нас тут дійсно велика екологічна катастрофа. Ось про це треба говорити.

Газета «Запорізька правда» від 17.05.2011р.

  • «Управлінню каналів Північно-Рогачикської зрошувальної системи — 30 років».

Посушливі степи Таврії споконвічно страждали від посухи та її супутників-суховіїв, «чорних буревіїв», які завдають значних збитків державі. Згідно зі статистичними даними в Запорізькій області один раз на 3 — 4 роки відбуваються глобальні посухи. В 2009 і 2010 роках спостерігалась спека.

Детальніше>>

Світовий досвід показує: єдиний шлях ведення продуктивного сільського землеробства та отримання високих стабільних урожаїв — це зрошення земель.

Будівництво найбільшої в Запорізькому регіоні Північно-Рогачикської зрошувальної системи розпочалося в 1962 році.

У зв'язку з уведенням в експлуатацію мережі магістральних зональних та розподільчих каналів, розширення поливних земель і з метою оперативного контролю та раціонального використання води, а також підтримання Північно-Рогачикської зрошувальної системи в технічно-справному стані і згідно наказу Міністерства меліорації і водного господарства УРСР від 29.01.81 року №33 з 1 квітня 1981 року було створене Управління каналів Північно-Рогачикської зрошувальної системи і його першим керівником був призначений Плотников Анатолій Фадійович, який очолював це управління протягом 17 років.

З 2000 року і по теперішній час Управління каналів Північно-Рогачикської зрошувальної системи (далі Управління каналів ПРЗС) очолює Щербина Андрій Вікторович, який після закінчення в 1982 році Херсонського сільськогосподарського інституту почав свою трудову діяльність з інженера в цьому управлінні.

Управління каналів ПРЗС входить до складу Запорізького обласного виробничого управління меліорації і водного господарства, яке очолює Шляховчук Володимир Андрійович.

Управління каналів ПРЗС обслуговує 97,8 тис. га зрошувальних земель в шести районах північно-східної частини степової Дніпровської низини Запорізької області — В.Білозерський Василівський, Веселівський, Михайлівський, Кам'янсько-Дніпровський, Токмакський райони, а також забезпечує подачу технічної води в два райони Херсонської області: Н.Сірогозький та Горностаївський.

До складу Управління каналів ПРЗС входять: чотири відділення каналів, автогараж, 7 насосних станцій, одна з яких Головна потужністю 56 м3/сек. загальною потужністю 59 300 кВт (водозабір з Каховського водосховища), 64 гідротехнічні споруди, які регулюють рівень води в каналах на відстань 232,4 км. Для підтримання каналів, насосних станцій, гідротехнічних споруд в технічно-справному стані та оперативного контролю управління має 24 одиниці автомобільної та 26 одиниць автотракторної техніки.

Сьогодні працівники управління каналів Північно-Рогачикської зрошувальної системи впевнені в своєму майбутньому і готові виконувати поставлені завдання.

Журнал «Водне господарство України» №2'2011.

  • «Запорізькому експлуатаційно-технічному вузлу зв'язку — 30 років».

Запорізький експлуатаційно-технічний вузол зв'язку організовано 1 квітня 1981 року згідно наказу Міністерства меліорації і водного господарства УРСР від 23.01.1981 року №33 «Про організацію управлінь зрошувальних та осушувальних систем», з підпорядкуванням Запорізькому облводгоспу.

У складі ЕТВЗ 51 працівник (28 інженерно-технічних працівників та 23 робітники).

Детальніше>>

З перших років заснування Запорізького ЕТВЗ і до 1997р. його очолював Годяєв Павло Олександрович — висококваліфікований спеціаліст і досвідчений керівник. За час його керівництва колектив вніс вагомий внесок у розвиток дротового мовлення та радіозв'язку.

В різні роки Запорізький ЕТВЗ очолювали Стефановський Олександр Федорович (1997 — 2001р.р.), Німой Олександр Степанович (2002 — 2004р.р.) та з березня 2004 року і по сьогоднішній день посаду начальника Запорізького ЕТВЗ очолює Лаба Володимир Петрович.

Головним завданням в роботі управління є:

— забезпечення Запорізького облводгоспу зв'язком з усіма підвідомчими управліннями;

— забезпечення виробничо-диспетчерським зв'язком міжрайонних управлінь водного господарства, управління каналів Північно-Рогачикської зрошувальної системи, Запорізької гідрогеолого-меліоративної експедиції;

— підтримування в робочому стані лінійних споруд і стаціонарного устаткування;

— впровадження нових видів зв'язку.

На момент заснування Запорізького ЕТВЗ кількість ліній зв'язку в управлінні становила: повітряних — 357,44 км та кабельних — 316,21 км. Були введені в експлуатацію автоматичні координатні станції, різні телефонні станції (комутатори, апаратура ущільнення). На сьогоднішній день у зв'язку з розвитком мобільного зв'язку зменшилась кількість ліній: кабельних до 222,5 км, повітряних ліній до 132,2 км. Телефонна каналізація становить 6,6 км. Широко застосовуються засоби радіозв'язку, яких налічується 143 шт. Радіостанції «Льон» — 98 шт., радіостанції ICOM — 35 шт.

До складу Запорізького ЕТВЗ входять дві дільниці електрозв'язку, що обслуговують лінійні і станційні спорудах зв'язку, на гідротехнічних спорудах Північно-Рогачикської, Першотравневої, Верхньо-Тарасівської, Разумовської, Шевченківської, Запорізької, Василівської зрошувальних систем, забезпечуючи їх при цьому технологічним зв'язком.

Селекторний зв'язок здійснюється через інтернет. Для організації міжміського телефонного зв'язку використовується устаткування високочастотного телефонного зв'язку (В-3-3, В-2-2). На технічному обслуговуванні на сьогодні знаходиться 296 телефонних апаратів, що встановлені на гідроспорудах, виробничих дільницях, в міжрайонних управліннях водного господарства, управлінні каналів ПРЗС, Запорізької ГГМЕ.

Колектив управління на високому професійному рівні вирішує всі проблеми, пов'язані з розвитком передових технологій та експлуатацією засобів зв'язку.

Головний інженер Запорізького ЕТВЗ В. Іконніков,
журнал «Водне господарство України» №2'2011.

  • «За чистую окружающую среду».

В Украине стало традицией каждую весну в апреле—мае проводить Всеукраинскую акцию «За чистую окружающую среду».

Акция предусматривает комплекс действий по сохранению окружающей среды на общегосударственном, региональном и местном уровнях. В частности — благоустройство зеленых зон, парков, скверов, создание новых зеленых насаждений в каждом населенном пункте, расчистка и упорядочивание источников, очистка от мусора берегов рек.

Обычно у бюджетной организации нет средств для создания модных, но очень дорогих ландшафтных оазисов. Но есть большое желание создать чистые уголки для свидания с природой. Специалисты нашего управления в меру своих сил и возможностей принимают активное участие в создании таких уголков и сохранении всего того, что дарует нам природа.

Очень надеемся, что любовь к природе, бережливое отношение ко всему живому, что нас окружает, будет жить в душе каждого человека.

Ведущий инженер-гидротехник отдела водопользования Акимовского МУВХ Соколовская Н. В.,
газета «Слово трудовика» № 35 от 04.05.2011г.

  • «Чкаловцы подают сигнал „SOS“».

Чкаловской детворе впору осваивать плавание вместо футбола прямо на стадионе, а взрослым на огородах и в погребах начинать разводить рыбу. Шутки шутками, но центр села — здесь расположены школа, детский сад, Дом культуры, сельский совет — в этом году основательно затопило. Вода стоит на поверхности земли и не собирается уходить. На соседних улицах ситуация не лучше.

Детальніше>>

В нас щось схоже років 15 назад було, але такого моря ще не бачила, — начинает рассказ 87-летняя Евдокия Мазепа, дом которой ближе других к эпицентру подтопления. — Тоді нам давали на околиці землю, щоб ми могли щось виростити, а зараз? В мене весь город у воді. Лише два відра картоплі посадили скраєчку, а також і цибулька, і морквочка, і капусточка своя була. Де ж все брати? На базарі дорого, а садити нема де. І в будинку стіни вже мокрі, тріскатися починають… Ви оце вже третя партія, всі щось знімають, фотографують, а допомоги ніякої.

А я по вулиці Шевченка живу, нема де картоплю, консервацію дівати, бо в мене повен погріб води, а скоро вона і в хатах стояти буде, — пожаловался еще один пенсионер — Виктор Мышук. — Люди добрі, допоможіть нам.

Такой призыв озвучить может практически каждый житель Чкалово, поскольку нет подворья, которое бы не пострадало от подтопления. «Высокая вода» приходит в село время от времени и потихоньку разрушает дома и губит плодородную почву.

На днях у нас трактор «утонул» в поле, не смогли культивацию провести для посева поздних яровых культур, — говорит директор ООО «Агрофирма „Ольвия“» Анатолий Тиховод. — А во время такого же сильного подтопления в 90-х мои предшественники не использовали около 700 гектаров угодий, вода тогда стояла до середины лета. Так что проблема серьезнейшая и для сельского хозяйства. На этот раз ситуацию усугубило рекордное количество осадков — за прошлый год их выпало 627 миллиметров. Влага в почву впиталась, но достигла слоя, который плохо ее пропускает, и вышла снова на поверхность в самой низкой точке села. И даже на окраинах Чкалово в подвалах сейчас стоит вода, хотя раньше такого не было.

Специалисты подтверждают, что одна из причин критической ситуации в Чкалово — нарушение в процессе фильтрации поверхностных вод, которое в сочетании с высоким уровнем подземных и дает такой эффект. Сыграло роль и отсутствие системы водоотведения, хаотичная застройка.

На территории села под почвенно-растительным проходит очень плотный слой — оглиненные глины — который не пропускает воду дальше, — уточняет главный гидрогеолог Запорожской гидрогеолого-мелиоративной экспедиции Анатолий Кулак. — Плюс, как это обычно бывает в селах Юга Украины, при наличии водопровода нет канализации, а когда «разбивали» улицы, не подумали о ливнестоках, и т.д. Но самое главное, что Чкалово находится в центре пода — участка в форме блюдца — с его более высоких, по сравнению с донышком, краев вода «стекает» вниз, затапливая село. Поэтому населенный пункт нуждается то ли в системе дренажей, то ли коллекторов, которые бы отводили лишнюю «жидкость». Раньше что-то подобное здесь было, но потом канавы засыпали, и воде просто стало некуда уходить.

Выполнение обследования, которое бы показало реальное гидрогеологическое состояние села и окрестных сельхозугодий, подразделение Запорожского облводхоза готово взять на себя. Естественно, при условии оплаты своей работы. Лишних средств в бюджете села, естественно, нет, поэтому чкаловцам остается надеяться на финансовую поддержку района.

Газета «Индустриальное Запорожье» от 29.04.2011г.

  • «Чиновничьи кресла за водопровод».

Если в Кирилловке не появится современный водопровод и канализация, губернатор будет ставить вопрос о соответствии многих чиновников занимаемым должностям. Об этом заявил лично Борис Петров в ходе совещания, посвященного проблемам водоснабжения и канализации поселка, которое прошло 1 апреля в Кирилловском поссовете.

По словам главного санитарного врача области Анатолия Севальнева, уже три года, как Кирилловка является территорией, на которой не разрешен массовый отдых и оздоровление. Причины две: отсутствие достаточного количества качественной питьевой воды и полное отсутствие канализации.

Тем не менее, с каждым годом количество людей, желающих отдохнуть в Кирилловке растет. Поэтому базы отдыха платят за куб воды по 31 гривне (6,96 за воду и 24 гривны — за доставку 1 куба), а стоки вывозят ассенизационными авто. Но сложившаяся ситуация не может удовлетворять ни жителей села, ни курортников, а проекты водоподведения, канализации и перерабатывающего завода требуют дополнительных инвестиций.

«Вы сидите на жемчужине и не можете провести в поселок воду!!! Если ситуация не изменится, я буду ставить вопрос о соответствии многих занимаемым должностям», — пригрозил Борис Петров.

Газета «Мелитопольские ведомости» от 13—19.04.2011г.

  • «Чкалово в воде».

Около 200 приусадебных участков жителей с. Чкалово до сих пор стоят в воде: поднялись грунтовые воды, а сверху каждый день влаги добавляет дождь.

По словам сельского головы Светланы Закутской, не высыхает «озеро» в центре села, где расположена школа, детсад, ДК и сельский совет. Не один раз на место ЧП выезжали сотрудники МЧС со спецтехникой, но откачка воды ситуацию не меняет.

Последний раз с таким подтоплением сельчане сталкивались 16 лет назад, тогда огороды начали засаживать только в июне. И это при том, что большинство чкаловцев живут только с того, что удалось вырастить на участке.

«Мы обратились за помощью к районному руководству, — говорит С. Закутская. — По их просьбе у нас побывали представители Мелитопольского межрегионального управления водных ресурсов и Запорожской гидрогеологомелиоративной экспедиции, которые пришли к выводу, что воду можно осушить только искусственным путем. Сама она не уйдет. Следовательно, нужен проект, который обойдется нам примерно в 5 тыс. грн. Надеемся, на ближайшей сессии получим эти деньги, а к тому времени, если погода наладится и земля немного просохнет, специалисты смогут работать».

Газета «Мелитопольские ведомости» от 13—19.04.2011г.

  • «Сохраним реки — будем с водой».

Вот уже 13 лет ежегодно в третью субботу апреля в Украине отмечается День окружающей среды. В этот день государственные учреждения, заводы, общественные и другие организации, студенты, школьники проводят мероприятия по улучшению состояния окружающей среды, включая водные источники.

По территории Запорожской области протекает 65 средних и малых рек (без р. Днепр), а также 28 водохранилищ, 1094 пруда и сеть мелиоративных оросительных каналов. Питаются они в основном за счет снега и дождей. На первый взгляд цифры внушительные. Но, как утверждают специалисты Запорожского областного производственного управления мелиорации и водного хозяйства, этого крайне мало для полноценного обеспечения водой нашего края. Дело в том, что реки, протекающие по территории Запорожской области, распределены неравномерно.

К сожалению, финансирование водного хозяйства оставляет желать лучшего. Поэтому специалисты управления прилагают максимум усилий, чтобы сохранить существующий водный фонд в надлежащем состоянии.

Газета «Горожанинъ» №14 от 14.04.2011г.

  • «День довкілля».

Щороку у третю суботу квітня відзначається День довкілля. Цього року він припав на 16 квітня.

Сучасний стан навколишнього середовища бажає бути кращим. Забруднення довкілля загрожує всьому живому, передусім здоров'ю людини. Взаємодія людини з природою стає сьогодні актуальною, складною та важко вирішуваною проблемою. Всезростаючий вплив забруднювачів на навколишнє середовище може призвести до непередбачених наслідків.

Однак, вплив людини на навколишнє середовище набрав загрозливих масштабів. Щоб докорінно поліпшити становище, знадобляться цілеспрямовані та продумані дії.

Газета Куйбишевського району «Рідний край» від 09.04.2011р.

  • «Нагальна проблема потребує негайного вирішення».

Проблема підтоплення сіл Розівка і Сокологорне існує досить давно. Місцеві мешканці з острахом чекають настання весни з таянням снігів чи рясних дощів. Після них на території їхніх населених пунктів піднімаються ґрунтові води, що призводять до підтоплення подвір'їв та помешкань.

Днями, коли в черговий раз до сіл прийшла велика вода, на місці для вивчення ситуації та пошуку шляхів вирішення проблеми приїхала делегація з району.

Щоб на власні очі переконатися в існуванні непростої ситуації та негайно вирішити проблемне питання, прибули заступник голови райради Володимир Горбань, перший заступник голови райдержадміністрації Сергій Стародумов, начальник Якимівського МУВГ Ігор Бохон.

Виявлення джерел і причин підтоплення є необхідною умовою для забезпечення захищеності будівель і споруд забудованих територій.

Газета «Слово трудівника» Якимівської райдержадміністрації та райради від 09.04.2011р.

  • «А над полями — веселкове зрошення!»

Переді мною — диплом лауреата премії імені Миколи Андрійовича Гаркуші (це був перший міністр меліорації й водного господарства УРСР), яким нагороджене Якимівське міжрайонне управління водного господарства за високі показники в роботі, значний внесок у збереження водного господарства, проектування, відновлення й експлуатацію меліоративних систем.

А ось наказ по обласному виробничому управлінню меліорації й водного господарства від 4 березня поточного року: „Визнати переможцями конкурсів та оглядів серед управлінь облводгоспу на звання «Краще управління» — перше місце — Якимівське МУВГ, на звання «Кращий керівник управління» — перше місце — І. М. Бохона.

Начальник облводгоспу Володимир Шляховчук“.

Детальніше>>

За що такі відзнаки? Аналіз роботи деяких водогосподарських організацій показує, що на одній працюючій насосній станції за поливний сезон відбувається кілька аварійних зупинок через пориви на комунікаціях і поломки обладнання. А в Якимівському управлінні за два останніх роки — жодних зупинок і жодних поривів! Тобто, коефіцієнт надійності дорівнював одиниці (хоча за всіма стандартами вважається нормальним коефіцієнт 0,8—0,85).

Хай живуть нові технології

Яким чином удалося цього досягти?

Це, передусім, цілеспрямована і злагоджена робота всього трудового колективу управління, — розповідає начальник Якимівського МУВГ Ігор Миколайович Бохон. — Адже варвари не обминули своєю «увагою» Якимівський район. Повиривали труби, порізали дощувальні машини. Великий обсяг зрошення знищений злодіями. Із майже 51 тисячі гектарів зрошуваних земель у районі залишилося тільки три чверті. На 13 тисячах гектарів колишніх поливних площ усе знищене — там уже поливати нічим. Наш район недарма називають «сковорідкою» Запорізької області. Тут випадає найменше опадів. За цих умов знищувати зрошувальні системи просто безглуздо. Тому фахівці нашого управління водного господарства нині роблять усе, щоб відродити поливні системи, а існуючі утримують у стовідсотковій готовності.

Підприємство експлуатує 36 насосних станцій, 81,4 кілометра відкритих каналів пропускною здатністю 13 кубометрів за секунду. Найсуттєвішим питанням при експлуатації об'єктів міжгосподарської мережі є зношуваність пристанційних комунікацій та трубопроводів. Для вирішення цієї проблеми в управлінні діє комплекс МКІ-140 (єдиний на Півдні України) з відновлення сталевих трубопроводів методом нанесення внутрішньої цементно-піщаної ізоляції.

Є в управлінні людина, яку жартома називають «Лівшею». Тобто, майстер на всі руки. Це — начальник групи насосних станцій Анатолій Шостін. Він працював колись головним інженером у колгоспі, добре знає проблеми меліоративних систем. Саме за участі Анатолія Вільгельмовича і було модернізовано комплекс МКІ-140 та розроблена технологія для відновлення трубопроводів складних конфігурацій, за що управління отримало патент Державного департаменту інтелектуальної власності.

Життєдайна волога надходить безперебійно

Сім років тому одна із насосних станцій допрацьовувала зрошувальний сезон, мов підбитий літак на одному крилі. Вода, яку вона качала, через дірки в трубопроводах розливалася навколо, перетворюючи все в болото. Застосовувалися допоміжні дренажні насоси, які не встигали відкачувати воду. За відсутності, на той момент, технології застосування мобільного комплексу, ремонтували станцію традиційними методами: розкопували, вирізали старі труби й закладали нові. Нині така робота коштувала б більше 70 тисяч гривень, а вартість відновлення мобільним комплексом за запатентованою технологією — близько чотирьох тисяч гривень. Погодьтеся, різниця відчутна. Таким чином вдається вирішити одразу два питання. Насамперед — забезпечити безперебійну подачу води на поля, по-друге, за кожен рік зекономити більше 120 тис. грн. бюджетних коштів.

Свого часу найболючішою проблемою управління були підшипники. Вийшов із ладу хоча б один — і насосний агрегат уже не працює. Щоб уникнути цього, підприємство придбало прилад БМ-6 для вібродіагностування. Його використовують безпосередньо на насосних станціях. А їх (підшипників) не багато й не мало — понад 700.

Олександр Зануда, головний інженер управління, показує прилад, чимось схожий на дистанційний пульт для телевізора:

Нині діагностика підшипників проводиться у нас не методом «пальцем у небо», як колись, — каже він, — а з допомогою приладу БМ-6. До нього підводимо датчики, які під'єднанні до корпусу підшипника. Прилад показує стан підшипників. Якщо є найменша вібрація — на моніторі одразу ж її видно. Тоді застосовуємо спеціальну змазку, за допомогою якої підшипник відновлюється й доводиться до робочого стану без розбирання обладнання, без заміни самого підшипника.

При Якимівському управлінні працює і своя електротехнічна лабораторія ЕТЛ-35 під керівництвом В. Л. Фурмана з відповідним персоналом наладчиків — фахівців високої кваліфікації, які проводять високовольтні випробування та наладку трансформаторних підстанцій і обладнання напругою до 35 тис. вольт. Сусідні управління (Мелітопольське, Веселівське) також користуються послугами цієї лабораторії. Високовольтні випробування та кваліфікована наладка суттєво впливають на надійність роботи обладнання під час роботи насосних станцій.

Економлять гроші... сільгосппідприємствам

Велика робота проводиться й щодо зменшення енергоємності поливу, що, наразі, дуже актуально. На агрегатах більшості насосних станцій стоять двигуни потужністю 400 кіловат. Спеціалісти управління виконують обробку лопатей робочого колеса насосу за власно розробленою методикою, при цьому тиск у системі зрошення не зменшується, а от споживання електроенергії падає, вона економиться. Протягом чотирьох років на підприємстві діє програма зниження енергоємності поливів. Її виконання дало споживачам (сільгосппідприємствам) економію коштів у сумі понад півмільйона гривень.

Ось думка споживача — Анатолія Блохи, засновника ТОВ «Таврія», депутата облради:

З управлінням співпрацюю продуктивно. Треба відремонтувати внутрішньогосподарську мережу — звертаюся сюди. Торік відновили з їхньою допомогою на полях 450 метрів трубопроводів. Ігор Миколайович надає багато консультаційної допомоги. Іноді порадить щось, дивись, уже й вигоду потім маємо. Коли я очолив підприємство, у нас працювало тільки шість «Фрегатів». Стягував із усього району ці поливні установки, «визволяв» із металобрухту. Тепер маємо вже 1200 гектарів поливних земель, на яких працює 21 дощувальна машина. Відновлювати зрошення допомогло нам управління.

Нова технологія застосовується в управлінні водного господарства і для відновлення великогабаритних деталей і насосів за допомогою полімерних матеріалів на місці експлуатації. Наприклад, для усунення витікання мастила з трансформатора за старою технологією треба було злити кілька тонн цих мастил, осушити деталь, а потім уже заварити тріщину. Тепер цього всього робити не треба — ремонт виконується швидко та якісно, без зливань і розбирань.

Ігор Бохон навчається в аспірантурі в Інституті гідротехніки й меліорації при Академії аграрних наук України. Тема його майбутньої кандидатської дисертації включає в себе саме ці питання: підвищення експлуатаційної надійності зрошувальних систем, зниження енергоємності поливу. Ним, щодо цього, розроблені рекомендації, якими вже нині користуються спеціалісти свого та сусідніх управлінь Запорізького облводгоспу, а на базі Якимівського управління регулярно проводяться обласні і всеукраїнські семінари. Сюди приїздять, щоб перейняти досвід роботи.

Господарським оком

Цікаво було узнати, що займаються на підприємстві й іншими, підсобними, видами діяльності. Скажімо, працюють тут свої проектанти. Управління має ліцензії на право проектування й спорудження як зрошувальних систем, так і водопроводів у населених пунктах. Один цех виробляє металопластикові вікна. Починати все це було дуже важко. Були перевірки правоохоронних та контролюючих органів. Ревізори ставили єдине питання: «Навіщо вам усе це треба? Мабуть, задля якихось зловживань».

А в мене принцип інший, — зазначив Ігор Миколайович, — економія. Просто треба все підрахувати. Якби ці вікна ми купували, то не в Якимівці, де немає виробників такого товару, а в Мелітополі. І тоді вони, разом із перевезенням, обійшлися б нам відсотків на 30—40 дорожче, ніж власні.

Відтак, завдяки справді господарській позиції керівника, у триповерховому будинку управління повністю поміняли вікна на енергозберігаючі, перейшли на індивідуальне опалення, мають електрокотельню з теплоакумуляторами, використовують дешевий нічний тариф електроенергії. За минулий рік тільки в адмінбудинку зекономили завдяки цьому 27 тисяч гривень бюджетних коштів. Цього року ця цифра вже наближається до 80 тисяч гривень. На насосних станціях побутові приміщення поки що опалюються твердим паливом. Але там уже встановили металопластикові вікна, утеплили стіни і, таким чином, поліпшили побутові умови та знизили витрати палива.

Є в управлінні і швейцарська установка для спаювання поліетиленових труб. Її придбали, вивчивши потреби сільгоспвиробників регіону і за два роки на субпідряді вже спаяли близько 16 кілометрів трубопроводів різного призначення, в тому числі, паяли і труби в аквапарку Кирилівки. Нині на підприємство теж надходять замовлення на цю роботу. Для цього тут є своя бригада.

В управлінні чотири експлуатаційні дільниці і кожна, крім основної діяльності, має додаткове навантаження. Дільниця №3 має бригаду зі спаювання поліетиленових труб, за дільницею №2 закріплений комплекс із нанесення цементно-піщаної ізоляції та кузня, четверта має розсадник декоративних, зокрема, хвойних дерев для озеленення територій об'єктів управління.

Кожне декоративне, зокрема, хвойне деревце, якщо купувати його в лісництві, коштує не менше 20 гривень, — розповідає начальник управління. — Коли ж біля кожної із 36 насосних станцій виростити хоча б по 20 саджанців, їх буде 720. Тобто, уже 14400 гривень бюджетних коштів зекономимо і зможемо їх використати на інші потреби. За рослинами розсадника доглядають машиністи насосної станції.

Замість доміно — виробництво товарів і премії

В автогаражі працює цех із виробництва євроогорожі й тротуарної плитки. Тому взимку, коли обсяг робіт зменшується, шофери й слюсарі тут не в доміно або карти грають, а виробляють тин чи плитку і отримують за це премії. Навколо адмінбудівлі вже викладені доріжки власною плиткою, а територія обнесена своєю-таки євроогорожею. Обладнання для виготовлення такої продукції в цьому цеху нестандартне — самі його придумали і виготовили.

До всього цього управління має ще й ліцензію на облаштування ландшафтного дизайну. Біля адмінбудинку, де колись був смітник, нині створюють мікро-парк із декоративних дерев, роблять штучні озерця й водоспади.

Єдиний в області інформаційно-консультаційний (дорадчий) центр теж працює саме в Якимівському МУВГ. Свого часу голова Держкомітету України з водного господарства Василь Сташук розпорядився, щоб на місцях створили такі центри, які б інформували населення, сільгосптоваровиробників про діяльність водгоспів, дотримання водного законодавства. Тож цей центр надає консультаційну допомогу господарствам, інформує про нові методи поливу, про підприємства, які торгують насінням, добривами, підказує, де взяти труби, запчастини, потрібні хімічні препарати тощо.

Відрадно було дізнатися, що в Якимівському районі управління водного господарства працює в тандемі з районною радою.

Хотів би відзначити особисту участь у наших справах голови райради Геннадія Подольного, — каже Ігор Бохон. — Він особисто приїжджає на об'єкти, його можна зустріти на насосних станціях, на річках, де ведуться роботи. Він не соромиться приїхати з потрібними пропозиціями в наше управління, своєю увагою ніколи не обходить нас. Геннадій Володимирович добре розуміє проблеми меліорації, особливо нині, коли зрошувальні системи передаються в розпорядження сільських громад. Буває, доповім йому, що виникла певна проблема, він негайно збирає нараду й вирішує все, що під силу районній раді. Ось приклад: саме з районного бюджету торік виділили кошти на протиповеневі заходи.

За батьківським прикладом

Народився Ігор Миколайович у Сімферополі. Закінчив школу в Каховці, вступив на гідромеліоративний факультет. За розподілом потрапив у Мелітополь на будівництво зрошувальних систем. Служив у Тирасполі при штабі гвардійської армії. Ще чотири роки працював у Мелітополі, потім — у проектному інституті у Запоріжжі. Далі — головним інженером в управлінні експлуатації Західного групового водогону. Відтак — головним інженером Мелітопольського управління зрошувальних систем. А з 2004 року він — начальник Якимівського міжрайонного управління водного господарства Запорізького облводгоспу.

Років двадцять тому у пресі були популярні публікації про робітничі династії. Бохони — це династія меліораторів. Дід Ігоря був старшим гідротехніком степового відділення Нікітського ботанічного саду. Батько — Микола Олександрович Бохон — 21 рік працював начальником Запорізького облводгоспу. Майже половина зрошувальних систем області збудована при його керівництві. Старший брат, як і Ігор, також закінчив Херсонський сільгоспінститут. Саме в Миколи Олександровича навчався син, Ігор Миколайович, і особливостям обраної професії, і життєвій мудрості. Він у всьому брав із нього приклад і тепер вважає справою честі працювати як батько. Як бачимо, йому це вдається.

У моїй роботі всього буває: і невдачі, й розчарування, настає весна — додому потрапляєш ледь не опівночі, а о шостій ранку знову на роботу, — каже начальник Якимівського міжрайонного управління водного господарства Запорізького облводгоспу Державного агентства водних ресурсів України Ігор Бохон. — Але коли над полями здіймаються штучні веселки, — розумієш, що все зроблене й пережите було не даремним.

Газета «Запорізька правда» від 09.04.2011р.

  • «Промоины нет, нерестилища нет, пиленгаса нет — и все это сделали чиновники».

На поиск решения по спасению молочного лимана губернатор дал несколько дней

Представители областной и районной власти в сопровождении специалистов различных ведомств побывали у искусственного пролива между Азовским морем и Молочным лиманом, который с начала года перестал выполнять свои функции и поставил под угрозу существование гидрологического заказника государственного значения, а значит, и разведение рыбы.

Детальніше>>

Делегацию во главе с губернатором Борисом Петровым на подходах к каналу встретила техника ООО «Сыны моря — Мотор Сич» с прикрепленными к ней транспарантами: «Нет проблемы Молочного лимана! Есть проблема земли!» и «Выполнить распоряжение Президента! Земельных рейдеров — к ответу». Так, предприятие, которое до недавнего времени заботилось о нормальном режиме работы водоема, пыталось заявить о своем видении ситуации. Дескать, мы бы и рады сделать все, чтобы наладить нормальный водообмен между морем и лиманом, но нам мешают.

У нас забрали природоохранные обязательства и передали их Приазовскому национальному природному парку, созданному в 2010 году. Причина — мы не придерживались проектных требований по размерам канала, но нам не позволяли их выполнить наши мощности. Хотя в прошлом году то, что мы сделали, позволило наполнить лиман водой, зайти туда рыбе на нерест, а малькам потом вернуться в море, — рассказал «Индустриалке» директор ООО Георгий Неделько. — Кроме того, есть один предприниматель, который использовал теневые схемы и захватил часть имущества предприятия, а также 24 гектара земли рядом с лиманом. Мы пытаемся с ним судиться, но пока безрезультатно. Если бы дали нам работать, как раньше, никакой проблемы бы не было.

В последнем возникли сомнения у большинства собравшихся в здании Кирилловского поссовета после экскурсии к лиману. Здесь звучали в основном нелестные отзывы о деятельности «Сынов моря», хотя досталось и руководителям различных служб, призванных обеспечивать сохранение природных ресурсов региона.

Сейчас мы можем только подвести итог: промоины нет, нерестилища нет, пиленгаса нет — и все это сделали чиновники, — отметил председатель облгосадминистрации Борис Петров. — Я далек от обвинений кого бы то ни было, но не надо забывать, что лиман входит в природно-заповедный фонд Украины и относится к водно-болотным угодьям международного значения. Мы обязаны сделать все, чтобы водоем нормально функционировал, но действовать должны только в законном поле.

Губернатор дал специалистам несколько дней, чтобы сообща разработать оптимальные мероприятия по спасению гидрологического заказника. Пока наиболее реальным выглядит вариант выполнения регламентных работ по очистке существующей протоки, предварительная стоимость которых составит 1,4 млн. гривен. Но с учетом изменения розы ветров и других природных составляющих это даст только кратковременный эффект, считают старожилы рыбодобывающей отрасли.

Чтобы забыть о проблеме надолго, вероятнее всего, нужно прорыть новый канал на месте природной промоины, которая существовала ранее. Но этот шаг потребует более серьезных финансовых вложений и помощи государства, а значит, его реализация и более отсрочена во времени и не подойдет как экстренная мера.

СПРАВКА. Два пролива, которые связывали Азовское море и Молочный лиман и обеспечивали водообмен между ними, образовались еще в годы войны во время подрыва Кирилловской косы фашистскими войсками. В начале 60-х годов один из каналов оказался засыпанным во время шторма, а другой продолжил свою работу еще около десяти лет. Причем в рабочем состоянии его поддерживала сама природа. Но затем и это соединение между двумя водоемами прекратило свое существование из-за строительства обловно-запускного сооружения — специальной системы ловушек, которую используют для вылова крупной промысловой рыбы при выходе из лимана после нереста. Пролив сделали в другом месте, его проходимость обеспечивал до середины 90-х специальный земснаряд. В независимой Украине ситуация с расчисткой канала, по которому на нерест и нагул в лиман заходили различные сорта рыбы, постоянно была под вопросом по причине дефицита средств. Из-за нарушения гидрологического режима гирла лимана он стал слишком мелким, повысилась его соленость и т.д.

Сергей Матвеев, руководитель ООО «Бриз»:

«Молочный лиман прекратил свое существование как рыбохозяйственный водоем, поскольку рыба здесь перестала нереститься. Если раньше отсюда в Азовское море, которое всегда считалось богатейшим по рыбным запасам, выходили миллиарды мальков пиленгаса, то сейчас этого нет. Эта рыба уже акклиматизировалась в России, мы туда ходим ее ловить, но это экономически невыгодно с учетом стоимости топлива. Совместно с другими рыбодобывающими предприятиями мы еще два месяца назад готовы были собрать деньги на расчистку пролива, но не видим никакого интереса в этом со стороны того же национального парка. Пока одни разговоры».

Газета «Индустриальное Запорожье» от 08.04.2011г.

  • «От подтопления Константиновку спасли наполовину».

В статье рассказывается о подтоплении с. Константиновка.

На борьбу с подтоплением в этом году Константиновка из фонда охраны окружающей природной среды получит 2 миллиона гривен. Правда, чтобы раз и навсегда забыть о ежегодном подъеме грунтовых вод и связанных с этим проблемах, указанной суммы населенному пункту явно недостаточно. Но и такой помощи здесь рады.

В этом году погода пока не преподносит сюрпризы: не было ни сильных снегопадов зимой, ни дождей с начала весны. Но на улицах Маяковского, Школьной, Одинцова вода от поверхности земли уже на расстоянии 20—30 сантиметров. Так дает о себе знать недоведенное до конца строительство системы нагорных, сбрасывающих каналов и других инженерных сооружений, — ввел в курс дела сельский голова Константиновки Леонид Беленький. — В 2007 году на средства государственного бюджета — получили 2,5 млн. гривен, а нужно было в два раза больше — мы расчистили спрямляющий канал речки Молочной, озеро на территории села и выполнили ряд других мероприятий. Благодаря этому жители нескольких улиц, которые в 2005 году были сильно затоплены, уже не сталкиваются с такой проблемой.

Газета «Индустриальное Запорожье» от 08.04.2011г.

  • «Про ремонт лікарні, відродження Молочного лиману та розвиток Кирилівки».

Робочу поїздку в Якимівський район голова облдержадміністрації Борис Петров та голова облради Павло Матвієнко розпочали з ознайомлення зі станом реконструкції центральної райлікарні. Роботи тут виконані наполовину, а з початку нинішнього року призупинені. Відтак ремонт повинні продовжити за рахунок держбюджету. Якимівська ЦРЛ надає допомогу не тільки жителям селища, але й гостям, які тут відпочивають у літній період.

Детальніше>>

Про забезпечення водою курортної зони

Голова облдержадміністрації провів нараду з проблемних питань водовідведення й водозабезпечення Кирилівки, де система каналізації перебуває у жахливому стані.

Я бачу, що вирішення питання водовідведення в Кирилівці просто комусь не вигідне, — зазначив голова регіону і дав відповідні доручення протягом двох тижнів підготувати документи, у яких передбачити всі заходи, які дозволять вдало відкрити курортний сезон. Зокрема, Борис Петров звернувся до голови обласної ради Павла Матвієнка з пропозицією винести питання водозабезпечення Кирилівської курортної зони на розгляд сесії облради. Він зазначив, що 27-кілометровий водогін Шелюги—Кирилівка побудований 40 років тому. Протягом курортного сезону дефіцит питної води у Кирилівці становить близько 10 тисяч кубометрів на добу. Кубометр питної води для місцевих баз відпочинку обходиться в 30 гривень. Протягом курортного сезону Кирилівка приймає близько півтора мільйона відпочиваючих. Якщо тут і далі будуть нецивілізовані умови, то про курортників можна забути. Це стане важким ударом для всієї курортної галузі регіону.

На Молочному лимані

Зараз канал, що з'єднує Азовське море з Молочним лиманом, не обслуговується. Він занесений піском. Нерест риби тут неможливий.

Нерестилище піленгасу тут знищено, — констатував голова області, — хоча територія Молочного лиману включена до складу національного Приазовського парку. Тобто, ми маємо конкретного господаря і результати його господарювання за два роки. Ми розробили проект регламентного очищення протоки, який передали адміністрації Приазовського національного парку. Вартість робіт складає 1,4 мільйона гривень. Наше завдання — швидше відновити тут нерест риби. Питання збереження Азовського моря й рибного господарства є стратегічним завданням всієї держави.

Запорізька обласна газета «Запорізька правда» від 07.04.2011р.

  • «Призрачные надежды Молочного лимана».

Молочный лиман уже давно не рекреационная зона и не нерестилище пиленгаса, как называли его раньше в справочниках. Сейчас это умирающий водоем. И с каждым годом надежда на его спасение становится все призрачнее.

1 апреля на протоке, соединяющей лиман с Азовским морем, так называемой перемоине, состоялось выездное совещание под руководством запорожского губернатора Бориса Петрова.

Детальніше>>

Экскурс в историю

До 1943г. лиман был соленым озером, отделявшимся от моря пересыпью. Во время Великой Отечественной войны пересыпь подорвали немецкие инженеры, чтобы создать искусственную преграду для наших танков. Взрыв был произведен в «правильном» месте, море расширило образовавшийся пролив и без всяких дополнительных ухищрений поддерживало его.

Так было до 1972г., когда решили, что нужно создать новый искусственный канал, а старый закрыть. Второй канал прорыли на территории рыбколхоза «Сыны моря» (Акимовский район). Создан он был не для того, чтобы обеспечивать связь лимана с морем, а скорее для хозяйственных нужд, и поэтому построен без учета географических факторов — «там, где удобно».

Ежегодно на поддержание новой промоины выделялись немалые средства. После распада Союза средства закончились и начались проблемы.

Денег на перемоину нет

Охранные обязательства по Молочному лиману, как и по поддержанию его связи с морем, «ходят по рукам»: в конце 1974г. постановлением Совмина гидрологический заказник «Молочный лиман» передали в бессрочное пользование рыболовецкому колхозу «Сыны моря». Хозяйство приняло на себя природоохранные обязательства по обеспечению должного гидрологического режима. С распадом Союза правопреемником рыбколхоза объявили ООО «Сыны моря» — «Мотор-Січ». С тех пор у предприятия менялся состав учредителей, однако охранные обязательства оставались.

Позже поговаривали о передаче обязательств госадминистрациям трех районов — Акимовской, Приазовской и Мелитопольской. А с февраля 2010г. охранные обязательства переданы созданному Приазовскому национальному парку, который теперь и должен поддерживать протоку. У парка за год существования денег, кроме как на зарплату 70 единицам персонала, ни на что больше не появилось, поэтому весной 2011г. перемоина остается закрытой. И дело уже не в нерестилище пиленгаса, поскольку, по словам биологов, рыба лет шесть использует для нереста побережье России, а в том, что под угрозой который год находится сам лиман, который без связи с морем превратится в мертвое соленое озеро, а потом и вовсе исчезнет...

Газета «Мелитопольские ведомости» от 06-12.04.2011г.,
газета «Миг» от 07.04.2011г.

  • «30 років відданої праці».

Степи Таврії завжди страждали від посухи. Згідно із статистичними даними, Запорізьку область раз в 3 — 4 роки покривають глобальні посухи. Світовий досвід показує: єдиний шлях ведення продуктивного сільського землеробства та отримання високих, стабільних врожаїв — зрошення земель. Там, де є зрошення, там врожайність в 2 — 3 рази більша, ніж на неполивних сільгоспугіддях.

Детальніше>>

Ось вже 30 років управління каналів Північно-Рогачикської зрошувальної системи (УК ПРЗС) захищає від посухи наші врожаї. В цьому році управління святкує ювілей. Як все починалось? Розповідає начальник УК ПРЗС Андрій Щербина:

— З 1962 року розпочалося будівництво найбільшої в Запорізькому регіоні Північно-Рогачикської зрошувальної системи. У зв'язку з введенням в експлуатацію мережі магістральних, зональних та розподільчих каналів, розширення поливних земель, з метою оперативного контролю та раціонального використання води, а також для підтримання цієї зрошувальної системи в технічно-справному стані 1 квітня 1981 року було створено управління каналів Північно-Рогачикської системи. Його першим керівником був Анатолій Плотников, який протягом 17 років очолював колектив.

— Яка площа зрошуваних земель обслуговується?

— Ми обслуговуємо 97,8 тисяч гектарів зрошуваних земель в шести районах північно-східної частини степової Дніпровської низини Запорізької області (В. Білозірський, Василівський, Веселівський, Михайлівський, Кам'янсько-Дніпровський, Токмацький райони), а також забезпечуємо подачу технічної води в два райони Херсонської області.

До складу УК ПРЗС входять чотири відділення, 7 насосних станцій, 64 гідротехнічні споруди, які регулюють рівень води в каналах на відстань 232,4 км. Для підтримання каналів, насосних станцій, гідротехнічних споруд в технічно-справному стані та для оперативного контролю управління має 24 одиниці автомобільної та 26 одиниць автотракторної техніки.

— Хто є користувачами води?

— Три міжрайонні управління Запорізького облводгоспу (Веселівське МУВГ, Кам'янське МУВГ і Придніпровське МУВГ), які безпосереднього забезпечують подачу води на поля, а також Іванівське МУВГ Херсонської області. Водою з каналів користуються ще 12 садівничо-огородніх товариств та рибний комплекс «Прибій».

— Скільки людей працює в управлінні?

— 212 чоловік. З них 169 робітників та 43 інженерно-технічних працівники, які обслуговують канали, гідротехнічне обладнання та ін. Колектив управління протягом 30 років на високому професійному рівні забезпечує безаварійну, надійну роботу з подачі води до зрошувальної системи.

Газета «Нова Таврія» Василівського району №37 від 06.04.2011р.

  • «22 марта — Всемирный день воды».

В статье рассказывается о Всемирном дне воды.

После воздуха вода — самое подвижное вещество. Оно совершает путешествия на огромные расстояния, регулируя климат. Вода сама по себе не имеет питательной ценности, но ни один из живых организм на планете не может без нее существовать.

Согласно статистическим данным, некачественную воду употребляет каждый второй украинец. Вода, прежде чем попасть в наши краны, проходит десятки, а иногда и сотни километров по трубам, которые значительно ухудшает ее качество.

Всем нам нужно помнить о том, что ресурсы воды не ограниченные, и наше здоровье и жизнь напрямую зависят от ее количества и качества. Поэтому, отмечая День воды, мы не должны забывать об этом и беречь наши водные ресурсы.

Начальник отдела водопользования Приднепровского МУВХ Головко О. П.,
газета трудового коллектива ЗАО «Запорожский железорудный комбинат» «Рабочее слово» от 26.03.2011г.

  • «Одна из основных задач власти и общества — не допустить „водный“ коллапс в Запорожье».

22 марта весь мир отмечает день водных ресурсов. Вопрос обеспечения этой живительной влаги в нашем регионе всегда актуален. Ведь Запорожская область входит в состав самых малообеспеченных питьевой водой областей Украины. И это при том, что на территории области протекает река Днепр и 19 малых рек. К источникам поверхностного водозабора относятся только озеро Ленина и Каховское водохранилище.

В области насчитывается 956 сельских населенных пунктов. Из них 437 получают воду из артезианских скважин и не всегда качественной или пользуются привозной водой, а 251 — только привозной.

На территории области находится 8 водоносных горизонтов. Артезианская вода практически во всех горизонтах имеет частичные отклонения по содержанию железа, марганца, жесткости, сухому остатку и ещё по нескольким физико-химическим показателям.

Запорожская газета «Горожанинъ» от 24.03.2011г.

  • «„Краще управління“ і „Кращий об'єкт“ у Якимівського МУВГ».

Нещодавно згідно наказу обласного виробничого управління меліорації і водного господарства відбулися конкурс та огляди серед управлінь облводгоспу. Так, наше Якимівське МУВГ посіло призові місця одразу в п'яти номінаціях! Кращим керівником управління в Запорізькій області було визнано Ігоря Миколайовича Бохона. У номінації «Краще управління» не було рівних Якимівському МУВГ, а одразу трьом об'єктам з Якимівського району було присуджено призові місця в номінації «Кращий об'єкт».

Газета Якимівської районної ради та райдержадміністрації «Слово трудівника» від 23.03.2011р.

  • «Вода — це життя».

Міжнародний День води відзначається 22 березня в багатьох країнах світу.

Це свято закликає привернути увагу суспільства до стану водних об'єктів, замислитись про роль води в житті кожної людини.

Багато води на Землі, але для життя та діяльності людини найбільш необхідною є прісна вода, яка складає мізерну (близько 2% гідросфери) частину від запасів води в природі.

Детальніше>>

Однією з важливіших проблем, яка встала перед людством у XXI столітті — задоволення потреб населення, промисловості та сільського господарства в чистій прісній воді, яка відповідає нормативним вимогам. Причому дефіцит водних ресурсів зростає значно скоріше, ніж очікувалось, і по прогнозам міжнародних дослідних організацій його загострення к 2030р. може створити загрозу для розвитку цивілізації.

Вода відіграє суттєву роль в життєдіяльності людини: від її якості залежать життєві умови й стан здоров`я людей, рівень їх санітарно-епідеміологічного благополуччя, ступінь комфортності і, як наслідок, соціальна стабільність суспільства в цілому. Погіршення якості води пов'язане з потраплянням продуктів діяльності людини як безпосередньо у ріки, поверхневі водойми, мережі каналів, через підземні води, так і через атмосферу і ґрунти. Відсутність якісної питної води, забруднення водойм є причиною багатьох захворювань людей, згубно відбувається на тваринному і рослинному світі Землі. Той факт, що вода може стати причиною масового захворювання, був відомий з давніх часів. Нині окреслено широкий діапазон патологічного стану людини, пов'язаний з якістю води, головним чином, питного призначення. Сюди входять поширення захворювань інфекційної, паразитарної, неінфекційної, генетичної природи, а також зниження якості життя людей і зменшення його тривалості. Роль водного шляху в передачі цілого ряду інфекційних кишкових захворювань (черевний тиф, паратифи, дизентерія, холера, сальмонельози, вірусний гепатит і деякі інші) доведена багаторічними докладними епідеміологічними дослідженнями.

Основою водного господарства є ресурси поверхневих та підземних вод. Їх раціональне використання та охорона від забруднення і виснаження регулюються законодавчими і нормативними актами, які об'єднані в систему водного законодавства та забезпечують управління водними ресурсами як єдиним механізмом. Фахівцями Веселівського міжрайонного управління водного господарства здійснюється контроль за станом водних об'єктів, прибережних захисних смуг та раціональним використанням водних ресурсів. За управлінням закріплено 2 адміністративні райони: Веселівський та Приморський.

На території Веселівського району протікає р. В.Утлюк протяжністю 20,8 км, налічується 5 ставків. У Приморському районі загальна протяжність семи малих річок 195,4 км та 46 ставків.

Забруднення довкілля та зміна клімату загострюють ситуацію з водою на планеті. В наступні 20 років середнє споживання води однією людиною зменшиться на третину. Це призведе до посилення голоду і захворювань. Обмеженість водних ресурсів створить також загрозу природним екосистемам. Тому завдання наступних поколінь — навчитись захищати наше водне середовище та раціонально використовувати водні ресурси.

Інженер з використання водних ресурсів відділу водокористування Веселівського МУВГ Старжинська Н. С.,
газета Веселівської райдержадміністрації і районної ради «Колос» від 23.03.2011р.

  • «Когда весна придёт, не знаю».

В Международный день метеоролога синоптики напророчили запорожцам грядущее тепло.

Попав в Запорожский областной центр гидрометеорологии, «Остров…» заметил, что здание не похоже на станцию по запуску зондов в атмосферу, здесь лишь небольшое помещение с несколькими компьютерами, на мониторах которых виднеются различные таблицы. Разобраться в них человеку непосвященному крайне проблематично.

Детальніше>>

— Мы работаем в группе метеорологических прогнозов и наша задача, приняв всю информацию (в том числе и от метеостанций) составить прогноз, — рассказывает «Острову…» сотрудник центра Людмила Ивашковская. — Для этого нужно проанализировать данные наблюдений за погодой Европы, Азии, Северной Африки. То, что мы получаем от метеостанций нашей области — лишь маленькая толика.

— И какие знания нужно иметь, чтобы разобраться во всем этом? — Поинтересовался «Остров…», памятуя о непонятных таблицах.

— Я училась пять лет, поэтому в нескольких словах всего не расскажешь. Но обязательно нужны глубокие знания в физике атмосферы, математике и географии.

Приводит людей в эту профессию, по мнению нашей собеседницы, случай и интерес.

— По крайней мере, у меня так было. Когда мы оканчивали школу, у нас был иной взгляд на жизнь и совершенно другие возможности. Нам были открыты все дороги. А сейчас все сложнее — не все родители могут оплатить учебу в другом городе. А в Запорожье нет института, который бы готовил специалистов-метеорологов. В СССР такое образование можно было получить лишь в Одессе и Санкт-Петербурге.

Несмотря на постоянное движение науки вперед, многие запорожцы верят в народные приметы, проверенные временем. Например, рыба выскакивает из воды, чтобы поймать летающих насекомых — жди дождя. Усердно следят за погодой те, для кого «нужные» погодные условия — залог заработка.

Почему же горожане всегда верят прогнозам метеослужб?

— Прогноз всегда предполагает ошибку, — признает Людмила Ивашковская. — Население города и области получает прогнозы через СМИ, но наш центр по гидрометеорологии бесплатно обеспечивает информацией только государственные организации — областную администрацию, управление по чрезвычайным ситуациям, горисполком. И те прогнозы, которые составляются запорожскими синоптиками, передает областное радио, областное и муниципальное телевидение, телеканал «Алекс» и печатает лишь газета «Индустриальное Запорожье». Остальные каналы, пресса, радиостанции сообщают те прогнозы, которые составляют самостоятельно.

Людмила Ивашковская говорит, что у нее тоже случаются ошибки, но виной этому не один лишь человеческий фактор.

— Какой уровень развития науки — такие и прогнозы. После того как распался СССР, мы и забыли, когда государство снабжало нас чем-либо. Единственное — это переход на компьютеры. Но все это благодаря договорам с различными организациями, ведь для составления качественного прогноза нужна новейшая техника.

Первая бесплатная информационная газета Запорожья «Остров свободы» от 23.03.2011г.

  • «Там, где вода, там жизнь».

Вода высокого качества поддерживает здоровье экосистем, что в конечном итоге способствует сохранению здоровья людей. И наоборот болезни, которые распространяются из-за некачественной воды, являются причиной смерти 1,5 млн. детей в год.

Последствия изменения климата, такие, как частые половодья и засухи, создают новые проблемы для качества воды.

22 декабря 1992 года Генеральная Ассамблея Объединенных Наций утвердило резолюцию о провозглашении 22 марта Всемирным днем водных ресурсов. А Сессия Генеральной Ассамблеи Объединенных наций в декабре 2003 года провозгласила 2005—2015 годы Международным десятилетием действий — «Вода для жизни».

Всемирный День воды 22 марта 2011 года мировая общественность отмечает под лозунгом «Вода для города».

Важную роль в жизни человека играют малые речки. На юге Украины в историческом плане они всегда были единственным источником жизни. На территории Украины насчитывается 63029 малых рек и водотоков общей протяженностью 185,8 тыс. км. Из них 95% очень малые (длиной менее 10 км).

С целью реализации прогрессивных способов управления и возрождения водных ресурсов для водообеспечения населения городов и сел, сохранения их качества Госводхоз Украины проводит научно-техническую политику по внедрению экологических приоритетов по эффективному использованию водных ресурсов, предусмотренных законом об общегосударственной программе мониторинга водных ресурсов, в районе осуществляют специалисты Акимовского межрайонного управления водного хозяйства (начальник ОВП Киричевская Т. В., ведущий инженер-гидротехник Соколовская Н. В.).

За 2010 год было проверено 50 объектов, выписаны штрафы физическим лицам в сумме 680 грн. (один штраф — за самовольный забор воды из канала Р-8 в размере 85 грн., остальные — за самовольный забор воды из р. Б.Утлюг. Выписано предписание физическому лицу на предмет повреждения асфальтового покрытия вдоль канала Р-8).

Обследовано 186,7 км малых рек, в том числе р. Б.Утлюг 115,7 км, р. М.Утлюг 37,0 км, р. Тащенак 24,0 км, р. Атманай 10 км, 11 прудов. Постоянно осуществляется контроль за уровнем в малых реках, обследуются природные источники.

Качество воды влияет на каждого из нас, а стиль нашей жизни влияет на качество воды. Поэтому защита водных источников от загрязнения — это ответственность каждого из нас. Мы с вами в ответе за себя, за воду, за саму жизнь.

Провідний інженер-гідротехнік Якимівського МУВГ Соколовська Н. В.,
газета Якимівської районної ради та райдержадміністрації «Слово трудівника» від 23.03.2011р.,
газета Акимовского МУВХ «Водное зеркало» от 15.03.2011г.

  • «Дефіцит якісної води — загроза сталому розвитку країни».
Сташук

Людство починає розуміти: проблемою номер один для існування є не вичерпність запасів нафти, а якість і кількість питної води. Згідно з прогнозами, представленими фахівцями у штаб-квартирі Світового банку, до 2030р. потреби в прісній воді збільшаться в середньому на 40% порівняно з нинішнім рівнем, і на 50% — для країн, які швидко розвиваються. Це означатиме, що третина населення Землі відчує на собі всі наслідки нестачі життєво необхідного ресурсу. Вже тепер попит значно перевищує наявну пропозицію, й близько 1,1 млрд. людей не мають доступу до чистої води. Надалі цей розрив зростатиме в геометричній прогресії, якщо не вдатися до необхідних кроків уже сьогодні.

Детальніше>>

Питання забезпечення водними ресурсами міст і сіл, а також суспільного виробництва актуальне й для нашої країни. Про це ведемо мову з головою Державного агентства водних ресурсів України Василем Сташуком.

Вирішує Міжвідомча комісія

— Василю Андрійовичу, ще 1992 року на 47-й сесії Генеральної Асамблеї ООН було прийнято рішення про проведення щорічного Всесвітнього дня водних ресурсів, який відзначаємо 22 березня. Оскільки метою його є активне інформування широких верств населення та привернення уваги громадськості й політиків до проблем води, що заплановано на цей день в Україні?

— Скажу більше. 2005—2015 роки проголошені Міжнародним десятиріччям дій «Вода для життя». Починаючи з 2000р. кожен Міжнародний день води присвячується певній темі. Цьогорічна тематика стосується проблем якості води й проходитиме під гаслом «Вода для міст». Найбільший захід, який проведе Держводагентство в столиці, буде представницька нарада-семінар, на якій маємо обговорити актуальні питання раціонального використання, охорони та відтворення водних ресурсів. Семінари, лекції, «круглі столи» пройдуть в усіх регіонах країни. Маємо підвищувати екологічну свідомість, обізнаність населення щодо проблем, пов'язаних з водним чинником.

— Як відомо, понад 70% потреб держави у водних ресурсах забезпечуються каскадом дніпровських водосховищ. Майже 30 млн. українців п'ють воду з Дніпра. Час від часу в пресі з'являються матеріали, в яких ідеться про різні аспекти експлуатації водосховищ. Нерідко побудовані вони на чутках, домислах. Бажано почути авторитетну думку фахівця про те, як здійснюється управління водогосподарським комплексом держави, як встановлюються режими роботи водосховищ, чи можливі виникнення надзвичайних ситуацій. Нині людей, зокрема, цікавить і повенева ситуація в басейні цієї та інших річок...

— Життєвою основою стратегічного розвитку країни є безперебійне забезпечення населення та галузей економіки водними ресурсами в потрібних обсягах і нормативної якості, а також захист від шкідливої дії вод. Дефіцит водних ресурсів, незадовільна їхня якість — це загроза для сталого розвитку суспільства. Урядом визначені основні пріоритетні завдання Державного агентства водних ресурсів України, всіляко підтримується здійснення реформування управління водними ресурсами за басейновим принципом, впровадження сучасних технологій зрошення, новітніх систем захисту від шкідливої дії вод, прогнозування паводків.

Щоб повінь не наробила лиха

— Які основні функції Міжвідомчої комісії?

— Вона встановлює режими роботи водосховищ, оперативно вирішує питання, що виникають при змінах водогосподарської, гідрометеорологічної та екологічної обстановки, за аварійних ситуацій на річках, у процесі користування водними ресурсами всіма учасниками водогосподарського комплексу.

На засіданнях комісія своїм рішенням може вводити обмеження водоспоживання у певні періоди року. Це трапляється у випадках зниження водності та при аварійних ситуаціях на водних об'єктах басейну. В аварійних та інших екстремальних ситуаціях режим роботи водосховищ терміново коригується.

— Чи інформуєте про це громадськість?

— Безперечно, і передусім через засоби масової інформації, представники яких можуть бувати на засіданнях. Протоколи засідань постійно розміщуються на веб-сайті агентства.

— Яким чином Держводагентство здійснює підготовку до безпечного пропуску повеней на річках?

— Щороку заздалегідь затверджується план заходів агентства щодо підготовки і пропуску льодоходу, паводків. Ось і цього року вчасно було перевірено стан гідроспоруд, водосховищ, ставків, меліоративних систем та інших об'єктів, підготовлено їх до повені, пропуску льодоходу й паводків. Створено аварійні бригади робітників, які забезпечені плавзасобами, потрібними механізмами, автотранспортом. Підготовлено також гідрометричні споруди, прилади, пристрої й обладнання на водомірних постах для здійснення спостережень під час пропуску повені та паводків. Забезпечено аварійний запас паливно-мастильних, будівельних матеріалів, мішків, засобів освітлювання, захисного одягу, робочих інструментів тощо.

— Не обминути мовчанкою транскордонних річок...

— Враховуючи, що майже 60% водних ресурсів басейну Дніпра формується за межами України, в рамках роботи уповноважених уряду щодо співпраці на транскордонних водних об'єктах відпрацьовано порядок взаємодії та обміну інформацією про повеневу ситуацію на водних об'єктах з Росією, Білоруссю, Угорщиною, Румунією, Словаччиною, Молдовою, Польщею. Оперативно обмінюємося гідрометеорологічною та водогосподарською інформацією з сусідніми країнами.

ПРОГНОЗ: Яким буде водопілля

За інформацією Укргідрометцентру, запаси води в сніговому покриві у басейнах основних річок, які визначають приплив до дніпровського каскаду, у першій декаді березня становили: Верхнього Дніпра — 138% від норми, Прип'яті — 38%, Десни — 135% від норми, Дніпра до Києва — близько до норми. При цьому водність р. Прип'ять — 1,7 від норми, Десни — менша норми, Дніпра біля Києва близька до норми, Дністра та Дунаю — менша норми. За попереднім прогнозом, весняне водопілля у 2011р. очікується нижчим за середні багаторічні значення.

Aгентство розробило різні сценарії роботи водогосподарських систем і водосховищ на період проходження весняної повені. Міжвідомчою комісією зі встановлення режимів роботи дніпровських водосховищ прийнято рішення щодо спрацювання каскаду протягом грудня — лютого на 1 куб. км щомісячно для створення вільної ємності та прийняття повеневих вод. Вільна ємність каскаду становить 7,9 куб. км, що відповідає правилам його експлуатації та гідрологічним умовам, які склалися.

В басейнах інших річок теж відбулись засідання міжвідомчих комісій. Прийнято рішення про наповнення водосховищ у басейнах Сіверського Дінця, Дунаю та Південного Бугу. Цього року в басейні р. Дністер передбачається здійснити екологічний випуск з Дніпровського водосховища для поліпшення ситуації в районі питного водозбору м. Одеси та Дніпровських плавнів.

Свою діяльність водогосподарські організації здійснюють у тісній взаємодії з відповідними службами МНС, Мінекології, Укргідрометцентру та місцевими органами влади. Обстановка на водогосподарських системах і гідротехнічних спорудах Держводагентства контролюється водогосподарськими організаціями та структурами Функціональної відомчої системи щодо запобігання і реагування на надзвичайні ситуації.

Голова Державного агентства водних ресурсів України Василь Сташук,
газета центральних органів виконавчої влади України «Урядовий кур'єр» від 22.03.2011 року №51.

  • «22 березня — Всесвітній день води».

За даними ООН, через забруднену воду гине більше людей, ніж через війни та інші види насилля. Всесвітня організація охорони здоров'я підрахувала — щороку від недуг пов'язаних з неякісною водою гине майже 2 мільйони дітей у віці до 5 років.

Україна — один з наймаловодніших регіонів Європи, кажуть науковці. За останні десятиріччя в державі щезло біля 20000 малих річок. Тут нині і зміна клімату, і самі люди, які забруднюють воду.

Всеукраїнська екологічна газета «Екотиждень» №29 березень 2011р.

  • «Грунтовые воды угрожают двум селам Мелитопольщины».

— Для защиты от подтопления с. Константиновка необходимо 16 миллионов гривен. На данный момент работы сделаны частично — на сумму 5 миллионов гривен. В селе Удачное под угрозой подтопления находится около 10 домов, которые расположены в балке. Возможно, там будет осуществляться отвод воды, — сказала на пресс-конференции в Запорожье 18 марта замначальника областного производственного управления мелиорации и водного хозяйства Татьяна Гелетюк.

С 11 по 17 марта в Запорожской области работали три дренажных насосных станции (НС «Восточный сброс», ДНС-17, СНС-1). С начала года насосные станции откачали с мест подтоплений воду общим объемом 930,5 тыс. куб. м.

Газета «Мелитопольские ведомости» от 20.03.2011г.

  • «22 березня — Всесвітній день води».

В статті розповідається про Всесвітній день води.

Після повітря вода — найрухливіша речовина. Вона здійснює подорожі на величезні відстані, регулюючи при цьому клімат. Вона не має поживної цінності, але жоден живий організм на планеті не може без неї існувати.

Згідно зі статистичними даними, неякісну воду вживає кожен другий українець. Вода, перш ніж потрапити в наші крани, проходить десятки, а іноді й сотні кілометрів по трубах, що значно погіршує її якість.

І всім нам слід пам'ятати, що ресурси води не обмежені, і наші здоров'я та життя напряму залежать від її кількості та якості. Тому, відзначаючи День води, ми не повинні забувати про це й берегти наші водні ресурси.

Начальник відділу водокористування Придніпровського МУВГ Головко О. П.,
газета Михайлівської районної ради і трудового колективу редакції «Михайлівські новини» від 19.03.2011р.

  • «В Запорожской области против разрушительной силы ледохода на реке Конка взорвали 40 кг тротила».

Сегодня, 18 марта, запорожские спасатели МЧС совместно с сотрудниками Запорожской рыбоохраны и Приднепровской железной дороги подрывали лед — это плановые работы по защите мостовых переходов на реке Конке в селе Малоекатериновка. Подрыв льда — наилучший способ защиты гидротехнических сооружений от разрушительной силы ледохода и пропуска по реке льда. По словам специалистов, катастрофической угрозы хода льда на данный момент нет, но впереди ожидается весенний паводок.

— В Кременчугском водохранилище погибли миллионы рыбы из-за обвала льда. Наученные горьким опытом, мы начали работы заранее и, начиная с декабря, держали ситуацию на контроле — проходил ряд мероприятий по сохранению природных ресурсов области. Сейчас все зимние мероприятия практически завершены, — отметил заместитель начальника главного управления рыбоохраны Запорожской области Дмитрий Евсеев.

В результате проведения взрывных работ ущерба хозяйству и гибели рыбы не было.

Газета "Репортер" от 18.03.2011г.

  • «Вода для міст».

22 березня традиційно відзначається всесвітній День Води, проведення якого започатковано у 1992 році генеральною Асамблеєю Об'єднаних Націй. Основною метою проведення ряду заходів у нашій країні в цей день є привернення уваги громадськості, населення, науковців, молоді та світової спільноти в цілому до екологічних проблем водних ресурсів України.

Кожен рік День Води проходить під окремим гаслом, яке і визначає тематику розгляду окремої проблеми, у 2011 році цим гаслом є «Вода для міст!».

Усі регіони України відповідно до рівня забезпеченості водними ресурсами розподіляються на:

— найбільш зволожені;

— нормально забезпечені;

— найбільш посушливі.

Саме до регіонів з найменшим забезпеченням природним водоресурсним потенціалом відноситься і Запорізька область. При чому антропогенне навантаження на водойми досягає такого рівня, що за рівнем щорічного скиду забруднюючих речовин у поверхневі водні об'єкти область «посідає» 4 місце, поступаючись лише Донецькій, Луганській та Дніпропетровській областям.

На території Мелітопольського району підземні водоносні горизонти є головними джерелами господарсько-питного водопостачання району. Для цих потреб використовуються сарматський, тортонський, бучакський водоносні горизонти. Бучакський водоносний горизонт у порівнянні з іншими має найбільше практичне значення по якості питної, кількості природних та експлуатаційних запасів.

Для забезпечення потреб населення району питною водою використовується 81 артезіанська свердловина. З 67 населених пунктів району у 13 сіл вода подається з західного групового водоводу (ЗГВ). До переліку цих населених пунктів у 2009 році ввійшли села Новгородківка, Степове та Високе. Проблему забезпечення 2 тис. чоловік питною водою було вирішено шляхом будівництва водоводу, загальна протяжність якого склала 18 км, також споруджено 2 водонапірні башти висотою 12 м, загальною ємністю 25 м3 кожна. Замовником будівництва виступило Мелітопольське міжрайонне управління водного господарства.

Інженер з використання водних ресурсів Мелітопольського МУВГ Скиба В. П.,
газета «Новий день» від 16.03.2011р.

  • «22 березня — Всесвітній день води».

Вода є одним з основних факторів, що визначають стабільний розвиток людства, економіки кожної країни, окремої людини. 22 грудня 1992 року Генеральна Асамблея Об'єднаних Націй ухвалила резолюцію про проголошення 22 березня Всесвітнім днем води. 58 Сесія Генеральна Асамблея Об'єднаних Націй у грудні 2003 року проголосила 2005—2015 роки Міжнародним десятиріччям дій «Вода для життя». Ця акція поставила за мету сфокусувати увагу світової спільноти на проблемах, пов'язаних з водним фактором. Всесвітній день води у 2011 році проходитиме під гаслом «Вода для міст».

Вода — це не просто мінеральна сировина, це жива кров, яка створює життя, де його не було.

Потреба у воді має тенденцію до зростання. З ростом попиту на воду виникає ціла низка екологічних проблем, що стосується річок, озер, підземних вод і водоносних шарів.

У води є багато чудових властивостей, одна з них — здатність до самоочищення, але при значному забрудненні, зменшення кисню у воді не сприяє процесам самоочищення.

Забруднення в наш час стало всесвітнім лихом. Зараз майже у всіх країнах виникає проблема відсутності достатньої кількості чистої води, так як повна зміна води в атмосфері здійснюється через 9 днів, річкова вода в середньому змінюється 20 разів на рік, а для повної зміни підземних вод необхідно не менше 8 тис. років.

По території області протікає 3 середні та 62 малих річки (без р. Дніпро). Загальна довжина річок складає 2877,6 км, в т.ч. в межах області — 2648,7 км, із них середніх річок — 3 (довжиною 459 км), малих річок довжиною більше 10 км — 62 (довжиною 2189,7 км), крім того є 3151,5 притоків та яруг. Загальна довжина всіх 978 водотоків в межах області — 5789,9 км.

Відповідно з вимогами ст. 79 Водного кодексу України всі річки області класифіковані наступним чином:

1) середні річки — Гайчур (площа водозбору 2145 км2, довжина — 132,2 км, із них по території області — 109,8 км, тобто майже міжобласне значення) і дві внутріобласні: Конка (площа водозбору 2616 км2, довжиною 152,2 км) і Молочна (площа водозбору 3450 км2, довжиною 197 км), загальна довжина середніх річок 481,4 км, в т.ч. в межах області 459 км).

2) малі річки — які мають площу водозбору менше 2000 км2 — 62 річки загальною довжиною 2396,2 км, в т.ч. в межах області 2189,7 км.

Живлення річок, в основному, сніго-дощове.

Провідний інженер з використання водних ресурсів відділу ОВР та ТЕБ Запорізького облводгоспу Баранова К. І.,
газета Запорізької обласної громадської організації «Товариство меліораторів і водогосподарників»
«Водогосподарник Запоріжжя» від 11.03.2011р. №1.

  • «Пропуск повені та паводків у Запорізькій області в 2011 році».

Вода є визначальним фактором для всіх форм життя на Землі, і тому вона вкрай необхідна для економічного та соціального розвитку суспільства. За підрахунками фахівців вона складає лише 2,5% загальних запасів води на Земній кулі. В той же час водна стихія може обумовити значне лихо. Щорічно весняні повені та дощові паводки викликають в багатьох країнах світу, в тому числі і в Україні, значні підтоплення, наслідком яких є величезні матеріальні збитки, загроза життю населення, погіршення екологічної ситуації.

Поточна гідрометеорологічна обстановка в Україні істотно відрізняється від минулорічної і є досить різною на Правобережжі і Лівобережжі України, що може визначити різне за розмірами і проявами водопілля на річках.

Основні характеристики гідрометеорологічної ситуації в Запорізькій області, що склалася упродовж осінньо-зимового періоду 2010-2011рр. наступні:

— початок холодного періоду у строки, пізніші за середні багаторічні — наприкінці грудня;

— нестабільне і незначне снігоутворення;

— незначне промерзання ґрунту.

Враховуючи зазначені вище чинники, попередньо можна очікувати, що на більшості річок Запорізької області весняне водопілля буде близьким та нижчим за середнє. Сумарний стік буде визначатися підвищеною ґрунтовою та незначною талою складовими. У таких умовах важливу роль відіграватимуть можливі весняні опади.

Нестабільність погодних умов та ймовірність досить різких їх змін, які неможливо передбачити із великою завчасністю, вимагають постійного контролю за гідрометеорологічною ситуацією, її постійного аналізу, повідомлень і попереджень до споживачів усіх рівнів.

Інженер-гідротехнік І категорії відділу ОВР та ТЕБ Запорізького облводгоспу Пелех Л. В.,
газета Запорізької обласної громадської організації «Товариство меліораторів і водогосподарників»
«Водогосподарник Запоріжжя» від 11.03.2011р. №1.

  • «Підсумки діяльності Запорізького облводгоспу за 2010 рік».

В статті розповідається про проведену у 2010 році облводгоспом роботу.

Управління облводгоспу протягом 2010 року здійснювали роботу по виконанню експлуатаційних та природоохоронних заходів, збереження і ремонт основних фондів відповідно до завдань, доведених наказом Держводгоспу України від 15.01.2010 №5 «Про основні напрямки роботи та завдання з експлуатації водогосподарсько-меліоративного комплексу у 2010 році».

На виконання наказу Держводгоспу України від 15.01.2010 №5 «Про основні напрямки роботи та завдання з експлуатації водогосподарсько-меліоративного комплексу у 2010 році» в облводгоспі та управліннях були розроблені відповідні накази і конкретні заходи щодо забезпечення надійності роботи меліоративних систем, зниження питомих витрат і підвищення якості ремонтних робіт. Доведені завдання виконані у повному обсязі та перевиконані.

Кошти загального і спеціального фондів, а також наявні матеріальні ресурси направлялися на підготовку об'єктів міжгосподарської мережі, що забезпечують подачу води на зрошення 73,0 тис. га відповідно протоколів-намірів на поливи, а також відводу дренажних і поверхневих вод.

На виконання наказу Держводгоспу України від 01.06.2010 №93 «Про забезпечення підготовки водогосподарсько-меліоративного комплексу до сталого функціонування в осінньо-зимовий період 2010—2011 років» облводгосп та управління видали накази, які затвердили заходи щодо підготовки до роботи в осінньо-зимовий період.

Провідний інженер відділу експлуатації водогосподарських об'єктів Запорізького облводгоспу Єрошенко Т. А.,
газета Запорізької обласної громадської організації «Товариство меліораторів і водогосподарників»
«Водогосподарник Запоріжжя» від 11.03.2011р. №1.

  • «Проведення термографічного моніторингу обладнання насосних станцій».

При експлуатації електрообладнання дуже важливе значення, для запобігання аварійних простоїв у роботі, має контроль стану контактних з'єднань. Контактні з'єднання шин, електричних апаратів, кабелів являються їх невід'ємними та досить відповідальними частинами. Причинами багатьох аварій на насосних станціях є незадовільні стани контактних з'єднань.

У місці поганого контакту виділяється велика кількість теплоти, що приводить до нагрівання й навіть розплавлювання металу дотичних поверхонь. Завдання утримання контактів у належному стані ускладнюється тим, що із часом вони змінюють свої властивості — під дією повітря й вологи відбувається хімічне й фізичне старіння металу. Тому всі контакти, у тому числі й добре виконані, вимагають постійного спостереження й догляду.

Донедавна надійність контактних з'єднань визначалося тільки при черговому технічному обслуговуванні обладнання. Така практика дозволяла виявити вже розвинуті дефекти контактних з'єднань, тим самим термін служби відповідальних вузлів обладнання значно зменшувався.

У цей час у багатьох структурах електроенергетики спостерігається тенденція переходу від планових ремонтів обладнання до ремонтів по фактичному стану. Такий підхід вимагає впровадження й розвитку різних методів діагностики стану електрообладнання. Тепловізійний контроль електрообладнання — один з таких методів.

Заступник начальника облводгоспу — начальник відділу енергозбереження та зв'язку Лебідь О. М.,
головний енергетик Мелітопольського МУВГ Бурлакова І. О.,
газета Запорізької обласної громадської організації «Товариство меліораторів і водогосподарників»
«Водогосподарник Запоріжжя» від 11.03.2011р. №1.

  • «Проведення конкурсів та оглядів на звання кращого управління, об'єкта, колективу в управліннях Запорізького облводгоспу».

З метою посилення роботи щодо забезпечення належного технічного та естетичного стану об'єктів водогосподарсько-меліоративного комплексу, виконання виробничих завдань було затверджено Положення про проведення конкурсів та оглядів на звання кращого управління, об'єкта, колективу в управліннях Запорізького обласного виробничого управління меліорації і водного господарства. Згідно цього Положення в міжрайонних управліннях були проведені конкурси та огляди на звання кращих. Комісія облводгоспу підвела підсумки за 2010 рік і визначила переможців згідно номінаціям:

В номінації «Кращий об'єкт»:

— «експлуатаційна дільниця» переможцем стала експлуатаційна дільниця №2 Мелітопольського МУВГ.

— «насосна станція» переможцем стала насосна станція НСП-1 канал Р-8 Каховської зрошувальної систем Якимівського МУВГ.

— «міжгосподарський зрошувальний, скидний канал та гідротехнічна споруда» переможцем стала гідротехнічна споруда ПК 24 Магістрального каналу Управління каналів Північно-Рогачикської зрошувальної системи.

— «краще облаштоване джерело» — переможцем стала криничка на околиці смт. Веселе. Джерело облаштовано працівниками Веселівського МУВГ.

В номінації «Краща організація»:

Переможцем стало Якимівське міжрайонне управління водного господарства.

Інженер І категорії відділу експлуатації водогосподарських об'єктів Запорізького облводгоспу Боришполець Т. О.,
газета Запорізької обласної громадської організації «Товариство меліораторів і водогосподарників»
«Водогосподарник Запоріжжя» від 11.03.2011р. №1.

  • «Безпека праці — складова успіху».

Основним завданням галузі є створення умов для ефективного використання меліоративних земель, безпечного проживання населення і захисту сільських населених пунктів від шкідливої дії вод, раціонального використання водних ресурсів, їх охорони та відтворення.

Крім того, водогосподарські організації здійснюють заходи із спорудження природоохоронних об'єктів, ведуть моніторинг якості поверхневих вод та еколого-меліоративний моніторинг, видають технічні умови та погоджують оренду водних об'єктів, контролюють дотримання водного законодавства та повноту оплати за спецводокористування та інші.

Основними завданнями облводгоспу є:

— здійснення комплексу організаційно-технічних заходів щодо забезпечення працездатності, ремонту, збереження, утримання та оглядових робіт на об'єктах інженерної інфраструктури державних міжгосподарських меліоративних систем;

— організація виконання довгострокових державних і комплексних програм щодо розвитку меліорації земель і поліпшення екологічного стану зрошуваних угідь, першочергового забезпечення сільських населених пунктів, що користуються привізною водою, централізованим водопостачанням;

— захист від шкідливої дії вод сільських населених пунктів і сільськогосподарських угідь;

— організація експлуатації міжгосподарських меліоративних систем та окремих об'єктів інженерної інфраструктури на території області, які перебувають у державній власності.

Важливого значення надається навчанню та перевірці знань з охорони праці різних категорій працівників. До самостійної роботи допускаються робітники тільки після проведення спеціальних інструктажів, навчання та перевірки знань з питань охорони праці. Періодично проводиться навчання та перевірка знань з охорони праці. Зокрема, працівники, зайняті на роботах з підвищеною небезпекою, навчаються щорічно, а інженерно-технічні працівники — раз на три роки. Навчання проводиться як безпосередньо в управліннях, так і в Мелітопольській та Кам'янко-Дніпровській технічних школах.

У кожному міжрайонному управлінні створені комісії з охорони праці, з безпеки дорожнього руху, пожежно-технічні комісії. У більшості управлінь оформлені кабінети та кутки з охорони праці, представлена наочна агітація з цих питань.

Начальник відділу охорони праці, механізації та безпеки дорожнього руху Запорізького облводгоспу Гусак В. І.,
газета Запорізької обласної громадської організації «Товариство меліораторів і водогосподарників»
«Водогосподарник Запоріжжя» від 11.03.2011р. №1.

  • «Власть работает над спасением Молочного лимана».

Уже много лет специалисты бьются над решением глобальной экологической проблемы, которая состоит в расчистке Молочного лимана в Акимовском районе Запорожской области, который больше года назад вошел в состав Приазовского национального природного парка.

На недавнем совещании в Киеве шла речь о выделении из государственного бюджета средств для системного решения вопроса. С этой целью была создана специальная рабочая группа, которая призвана провести научные исследования и разработать соответствующую проектно-сметную документацию.

И вот буквально на днях администрация Приазовского национального природного парка и научно-исследовательский институт «Укррыбпроект» провели совместное заседание, в ходе которого договорились после вердикта НИИ подготовить рабочий проект по спасению Молочного лимана. Кроме того, в течение этого месяца в Акимовском районе состоится выездное совещание делегации областного совета по данной проблеме, которая находится под постоянным контролем комиссии по вопросам экологии и рационального природопользования.

Всеукраинская общественно-политическая газета «Позиция» от 03.03.2011г.

  • «Без сучасних технологій очищення води ситуації не поліпшити».
Микола Бабич

«Урядовий кур'єр» продовжує екологічну акцію «Немає другого Дніпра». У країні на державному рівні закладено базові основи екологічної політики щодо найбільшої річки. Здійснюються певні кроки, але їх явно недостатньо для того, щоб суттєво поліпшити здоров'я Славутича. Про це ведемо мову із заступником голови Державного комітету України по водному господарству Миколою Бабичем.

Детальніше>>


Заступник голови Державного комітету України по водному господарству Микола Бабич


Народився 22 травня 1949р. у с. Рубань Немирівського району Вінницької області. У 1971р. закінчив Український інститут інженерів водного господарства за спеціальністю гідромеліорація.

Трудову діяльність розпочав 1971р. у тресті «Київводбуд». З 1980р. до 1990р. займав відповідальні посади в системі Мінводгоспу УРСР. У 1990—1993рр. — керівник сектору, заступник начальника управління — начальник відділу Управління водних ресурсів Держводгоспу; 1993—2003рр. — начальник Управління комплексного використання водних ресурсів Держводгоспу України; з 2003р. — заступник голови Держводгоспу України.

Заслужений працівник сільського господарства України.

Досьє «УК»

Головний біль — мілководні зони

Почнемо з того, Миколо Яковичу, який сучасний гідроекологічний стан басейну найбільшої нашої річки?

Українська частина басейну — складний багатогалузевий комплекс з високим рівнем господарського освоєння. Тут проживає майже половина населення країни. У басейні розташовані 180 міст, із них — 18 великих, 363 селища, 15,6 тис. сіл. Уже цей сухий перелік говорить про неабияке антропогенне навантаження на водні об'єкти.

Середньобагаторічний об'єм стоку річки в гирлі становить 53 км3. У маловодні роки він зменшується до 43,5 км3, у надто маловодні — до 30 км3. А існуючий господарський комплекс вимагає значних обсягів води, до того ж, промислове виробництво зосереджене здебільшого в тих частинах басейну, де потреби у воді перевищують обсяги місцевих водних ресурсів. Як у такому випадку вирішувати питання водозабезпечення? Через регулювання стоку та акумуляції його в каскаді водосховищ. На Дніпрі їх шість із загальним об'ємом заакумульованої води 43,8 км3. Основний притік її до каскаду формується за рахунок припливу стоку Прип'яті та Верхнього Дніпра до Київського водосховища і Десни — до Канівського. Головними регулюючими ємностями каскаду є Кременчуцьке та Каховське.

Якщо зайшла мова про водосховища, то не можна оминути теми, яка часто дискутується в суспільстві та пресі, — доцільність їх створення на річці та що з ними робити.

Якби ще на стадії проектування розглядали потребу в каскаді водосховищ з огляду на сучасні еколого-економічні підходи, то в такому вигляді, який маємо, їх ніхто б не будував. І обмежилися б кількома штучними морями — тоді річка була б більш проточною, вода влітку сильно не прогрівалася б, не спостерігалося б буйства синьо-зелених водоростей. А що робити? Покоління, яке прийде після нас, знайде відповідь на це питання. Особливе занепокоєння сьогодні викликають мілководні зони, площа яких становить майже п'яту частину площі всіх водосховищ каскаду. З ними пов'язані такі негативні процеси, як замулювання та заболочування, заростання вищою водяною рослинністю, розвиток тих самих синьо-зелених... Треба відмежовувати мілководдя. На Кременчуцькому водосховищі, наприклад, вони займають вже 30% — на кілометри тягнуться оголені поверхні, звідки зійшла вода і де грається із сипучим піском вітер. А там, я читав архівні матеріали, планувалося спорудження дамби, якої чомусь не звели. На Канівському водосховищі (будувалося останнім) передбачили чотири польдерні системи — завдяки їм воно більш проточне, ніж південніші, менше цвіте. От і треба починати з відмежування мілководь — за допомогою дамб, польдерів.

Чи багато цезію та стронцію у водосховищах

Останніми роками помітно зменшилися промислове виробництво та водокористування, скоротилися обсяги внесення отрутохімікатів на поля, а поліпшення якості води в басейні Дніпра не спостерігається. В чому причина?

Якщо коротко, то в дуже незадовільному стані очисні споруди. У 2009р. у водні об'єкти басейну скинуто 4,3 км3 стічних вод. Із них забруднених — 0,8 км3. Найбільше таких на совісті промисловості — 400 млн. м3, ЖКГ — 396 млн. м3, сільського господарства — 3,4 млн. м3. У галузевому розрізі найшкідливішими є підприємства чорної металургії (35%) та комунального господарства (47%).

А коли поглянути на гідрохімічні та радіологічні показники?

Аналіз багаторічних спостережень свідчить: забруднюючими речовинами басейну є нітрити, біогенні та органічні речовини, важкі метали, феноли. За рівнем хімічного та бактеріологічного забруднення вода більшості річок класифікується як забруднена та брудна, а от системи очищення питної води розраховані на другий клас якості. Погіршується вона і внаслідок підвищення показників кольоровості, азоту амонійного, марганцю, заліза загального.

Як я вже казав, найнегативнішим чинником, що позначається на якості природних вод, є низька ефективність діючих очисних споруд. Вони часто працюють із значним перевантаженням, а подекуди в селищах з централізованим водопостачанням і селищах міського типу відсутні взагалі чи є примітивними полями фільтрації, які нерідко перевантажені. Неабияку частку бруду додає змив із територій з густою щільністю міської забудови. А висока насиченість басейну накопичувачами промислових відходів і стоків з них призводить до погіршення якості підземних вод. Уявіть собі: четверта частина стічних вод басейну Дніпра в комунальному секторі скидається неочищеними — з неабияким вмістом забруднюючих речовин і збудників інфекційних хвороб. Без капітальної реконструкції водопровідних і каналізаційних очисних споруд як населених пунктів, так і підприємств, без введення в дію сучасних технологій очистки води ситуації з якістю її кардинально не поліпшити.

Як оздоровити басейн

Ще 1997 року була прийнята «Програма екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води». Яку роль у її виконанні відігравав і відіграє Держводгосп (нині — Державне агентство водних ресурсів України)?

Заходи, передбачені Програмою, Держводгосп виконує у рамках Комплексної програми захисту сільських населених пунктів і сільськогосподарських угідь від шкідливої дії вод. Серед зробленого варто відзначити те, що було відрегульовано 29 км русел річок, побудовано 14 км захисних дамб та 11 гідроспоруд. У підсумку вдалося захистити від паводків і поліпшити умови проживання населення поліських районів Волинської та Рівненської областей. Окрім того, на дніпровських водосховищах запроектовано й винесено в натуру 275 км прибережних захисних смуг. Заходи щодо екологічного оздоровлення басейну нашої найбільшої річки внесено як основний напрям до проекту Загальнодержавної цільової програми розвитку водного господарства до 2020р. Обсяг фінансування передбачено в сумі 9945 млн. грн. — за рахунок цих коштів передбачається впорядкувати споруди водовідведення потужністю 900 тис. м3 на добу, забезпечити екологічно безпечне функціонування водосховищ дніпровського каскаду, вдосконалити нормативно правову та організаційну базу для оздоровлення басейну.

Заглянемо в недалеку перспективу: що потрібно зробити в державі, аби поліпшити стан Дніпра та його приток?

Насамперед, удосконалити інституційні підходи до системи управління водними ресурсами, тобто створити законодавчу та нормативно-правову базу інтегрованого управління за басейновим принципом; прийняти Верховною Радою доопрацьований Водний кодекс та підзаконні акти; поліпшити системи моніторингу; запровадити ГІС-технології. Мінекології, Мінжитлокомунгоспу, місцевим органам влади слід зробити все для запобігання скидам забруднених стоків у природні водні об'єкти. Повинна запрацювати система стимулювання підприємств за впровадження екологічних і ресурсозберігаючих технологій.

Щодо нашого Агентства, то із залученням органів місцевої влади, громадськості маємо виконати визначені заходи з поліпшення стану малих річок, яких немало: в українській частині басейну Дніпра нараховується 15381 загальною довжиною 67,2 тис. км. Ще є 39 середніх річок (9,3 тис. км). Великих, до слова, у басейні три — крім самого Дніпра, ще Прип'ять і Десна (приблизно 2 тис. км). Отже, є до чого докласти руки. Лише малі річки становлять понад 90% річкової мережі басейну. Зайве говорити, в якому вони стані. Практично ніде не дотримуються режиму господарювання у водоохоронних зонах — ведеться несанкціонована забудова, розорюються до врізу води землі прибережних захисних смуг і водоохоронних зон. Тому вкрай актуальним залишається винесення в натуру водоохоронних зон і прибережних смуг, впорядкування русел. За підрахунками фахівців, для цього потрібні кошти в сумі 5 млрд. грн. Необхідні вони й для виконання першочергових берегоукріплювальних робіт на Дніпрі та Десні завдовжки 76 км (вартістю 854 млн. грн.), реконструкції та відновлення комплексу гідротехнічних споруд із захисту від шкідливої дії вод у зоні впливу водосховищ дніпровського каскаду обсягом 344 млн. грн.

Тільки спільними зусиллями ми допоможемо Дніпру очиститися від забруднення, повернути втрачену красу й силу.

Газета центральних органів виконавчої влади України «Урядовий кур'єр» від 09.02.2011р. №24.

  • «Приазовський парк під надійною охороною».

Приазовський національний природоохоронний парк було створено з метою охорони унікальних куточків нашого регіону, заради збереження в природі певних видів рослин, тварин, птахів та риб. Його працівники докладають усіх зусиль щоб зберегти природу для наступних поколінь.

Охорону території та об'єктів Приазовського парку здійснюють п'ять природоохоронних науково-дослідних відділень: Атманайське, Федотівське, Степанівське, Тубальське та Бердянське.

Важливою складовою охорони території та об'єктів Парку є проведення активної роз'яснювальної роботи серед населення та природокористувачів щодо дотримання природоохоронного законодавства.

Газета «Новий день» Мелітопольського району від 27.01.2011р.

  • «Семь чудес Мелитопольского района».

Мелитопольский район богат событиями и людьми, памятниками и достопримечательностями, природными явлениями и историческими датами, которые могут претендовать на звание «самых-самых».

Мелитопольская вишня

В странах Европы, СНГ, от Москвы до Магадана знают о нас в основном благодаря этой ягоде. Мелитопольская черешня — это не сорт, а настоящий народный бренд, как и астраханский арбуз, ялтинский лук, херсонский помидор, ягода-кормилица.

Константиновка

Самое крупное село в Украине располагается на левом берегу реки Молочной, в 6 км от Мелитополя. Здесь проживает более 12 тыс. человек. День своего села константиновцы отмечают 4 ноября.

Константиновка, село Вознесеновкой волости Бердянского уезда Таврической губернии, появилось на месте ногайских аулов Единохта и Бедин-авле.

«Каменная могила»

Нагромождение крупных каменных глыб площадью в 3 га и высотой в 12 м, расположено в 2 км от с. Терпенье.

Первые достоверные исторические сведения об этом уникальном памятнике относятся к 1778 году.

Старобердянское лесничество

Самое старое лесничество в области.

4 апреля 1846г. здесь было посажено первое дерево.

Дуб-«патриарх»

Дубу не менее 400 лет. Он растет на территории детсада недалеко от источников. Окружность ствола — более 5 метров, высота — более 20 м.

Целебные источники Терпенья

По рассказам старожилов, поселенцы-духоборы обнаружили ключи, бьющие из-под земли, вода в которых была чистой, свежей и как позже, целебной.

Церковь в Тихоновке

Главной достопримечательностью Тихоновки и центром сельской жизни был в конце ХІХ века «молитвенный дом деревянный, на каменном фундаменте, с деревянной оградою. Построен прихожанами и освящен в 1870 году».

Газета «Мелитопольские ведомости» от 19-25 января 2011 года №3.

  • «На контролі — водні ресурси».

Прокуратура Вільнянського району перевірила додержання вимог законодавства про охорону водних ресурсів. На території однієї з місцевих сільрад виявили безпідставне використання підприємцем прибережної смуги. Прокуратура внесла з цього приводу відповідний припис щодо усунення порушень Земельного кодексу й Закону України «Про оренду землі».

Працівники прокуратури перевірили також законність використання внутрішніх водойм-ставків і встановили, що між шістьма суб'єктами господарювання й Вільнянською РДА укладені договори оренди землі, а щодо оренди водних об'єктів, розташованих на цих землях, не укладені.

Всього районна прокуратура внесла 22 документи реагування щодо усунення виявлених порушень законодавства й притягнення винних до відповідальності.

Запорізька обласна газета «Запорізька правда» №1-2 від 06.01.2011р.

1/15

фото
назад
вперед
закрити

Про облводресурсів

pdf Положення про Запорізьке облводресурсів

Структура управління

Основні завдання

Керівництво

Етапи розвитку

Нормативні документи

Вакансії

Діяльність

Основні пріоритети діяльності на 2016 рік

Водогосподарська обстановка

Моніторинг

Звіти облводресурсів

Протидія корупції

Платежі за оренду водних об'єктів

Держівні закупівлі

Послуги

Звернення громадян

Прийом громадян

Прес-центр

Анонси подій

Новини

Огляд преси

Друкарські видання

Виступи на телебаченні

Публічна інформація

Підвідомчі організації

Інформація

Інформація про пропуск паводку

Інформація про полив

Водні ресурси

Пошук водних об'єктів (тестування)

Меліорація

Дорадчий центр

Застосування мобільного комплексу

Водовимірювальна лабораторія

Система рибозахисту ЕГРЗ-М

jpg Карта меліоративного фонду області

jpg Карта-схема водних об'єктів Запорізької області

jpg Гідрографічне районування водогосподарських ділянок Запорізької області

Охорона праці

Корисні посилання

Сектор територіального органу Держводагентства

Фотогалерея

Райони

Річки

Лимани, водосховища

Канали, насосні станції

Азовське море

Джерела

Контактна інформація

Запорізьке обласне управління водних ресурсів © 2007-2017